Логіка недовіри. На що здатна колективна паранойя?

Лектор розповів, які міфи породжує паранойя / vitatrentina.it

Не всі параноїки – фашисти, але всі фашисти – параноїки. Італійський психоаналітик-юнгіанець, професор Луїджі Дзойя розповів на зустрічі у київській «Книгарні Є» про те, як народжується паранойя, як війна та паранойя фактично народжують одна одну, та яку роль у цьому відіграють ЗМІ.

Наводимо тези надзвичайно актуальної для нашого суспільства розповіді професора Луїджі Дзойї.

Як формується паранойя

Перший етап – коли людина отримує таке ніби просвітлення, відбувається якесь відкриття. І це відкриття, так би мовити, не потребує доказів.

Другий етап – на підставі цього одкровення потім вибудовуються певні логічні висновки. Паранойю французькою мовою називали «логічне безумство».

Вася Ложкін

Внаслідок інших психіатричних патологій людина зазвичай деградує і випадає з суспільства. Що ж до параної, то тут механізм абсолютно протилежний. Знаходиться певна ідея, за прикладом Гітлера, який каже: «Я вам знайду, в чому полягає наше зло, ви мене підтримаєте, і ми разом з цим злом розправимось, і нам всім стане легше». Отже, одкровення, на підставі нього – логічні аргументи, і якщо вони досить логічні, то на підставі цієї аргументації вибудовується політична програма.

Паранойя, історія і політика

Якщо говорити про політичні системи, які існували раніше, то вони були більш простими. Був тиран, монарх, який не потребував доказів того, що він має право на владу. Йому не потрібно було набирати голоси. З приходом демократії ми більше не маємо тирана, і це добре – але з іншого боку, виникає потреба в маніпуляціях задля досягнення рейтингу.

Крім історичного розвитку політики ми також маємо не забувати про розповсюдження інформації. Яким же чином можна дійти до власного читача, донести йому свої ідеї? Дуже просто – надрукувати статтю в газеті чи журналі, стаття має бути короткою, і бажано, щоб в ній був практично один пункт: що в нас є поганого і хто в цьому винен?

Історики засобів масової інформації говорять про те, що є три етапи розвитку цієї галузі. Починаючи з другої половини XIX сторіччя – це поява так званої «жовтої преси», газет низької якості у Великій Британії та США. Починаючи с першої половини XX сторіччя з’являється радіо, і якщо спочатку воно було дійсно засобом інформації, то потім воно стає засобом пропаганди. І це відбулося з Мусоліні, потім – з Гітлером, зі Сталіним, було багато інших наслідувачів цього способу застосування радіо. Починаючи з другої половини XX сторіччя з’являється спочатку на Заході, а з 1989 року і в інших регіонах культура великого екрану. Оце останнє явище, телебачення, я назвав би «параноєю soft», на відміну від «параної hard» часів Гітлера та Мусоліні.

Ми не маємо забувати, що паранойя заразна. Вона починається з якоїсь ідеї, яка розповсюджується в масах, і всі знають, що ця ідея фальшива. Але оскільки потрібно вирішити цю проблему стосунків зі злом, ситуація розвивається далі.

Реакція на загрозу

Паранойя виникає в часи, коли постає якась загроза: економічна криза, війна або громадянська війна. Люди стають дуже підозрілими, і ця підозрілість, так би мовити, підживлює параною.

Вася Ложкін

Навіть якщо є спроби розмірковувати логічно, будь-яка логіка обертається таким чином, що вона слугує доказом саме цієї безглуздої ідеї, навіть якщо би могла довести зовсім протилежне.

Наведу приклад з початку Другої світової війни: коли Польша була захоплена нацистами, вони почали вивчати ситуацію, яка склалася в Польщі в цілому і зокрема в єврейських гетто. Статистика вказувала, що дуже зросла кількість смертей, особливо в гетто, тому що там люди були закриті у малому просторі, без ліків. Але які ж висновки були з цього зроблені? Замість того, щоб зрозуміти, що смертність зростає внаслідок інфекційних хвороб через велике скупчення людей, був зроблений висновок, що євреї не приділяють достатньо уваги гігієні, і тому смертність зростає.

Наступний висновок стосується вже Сталіна. У 1937 році готують перепис населення. У 1938 році мала би завершитися п’ятирічка, і тому потрібні були дані не лише про промислове виробництво, а й про кількість населення. Коли ці дані прибувають до комісії, там розуміють, що бракує значного прошарку населення. 1937-й був роком великого терору, але замість того, щоб визнати, що його режим надто жорсткий та переслідує власних громадян, Сталін робить висновок, що ця статистична комісія робить змову проти нього, щоб довести, що він поганий правитель. Попередня комісія була розстріляна, була складена нова комісія, і вона вже подала ті дані, яких очікував Сталін.

Ми з вами, очевидно, поговорили про крайні випадки. Але якщо ми торкнемося життя на Заході, території великої демократії, то тут теж можна згадати, як хтось стає в позицію, що в нас розвинута демократія, а отже ми можемо судити про це і про те.

Щодо расизму можна сказати, що це - певний прояв параної. Ці висновки називають науковими, але насправді це такий тваринний страх перед чимось незрозумілим, чимось, що не схоже на нас.

В той час, коли в Європі йде війна проти нацизму і фашизму, США ведуть війну проти Японії. І опитування показали, що дуже значна доля населення була впевнена в тому, що потрібно не просто змінити політичний устрій або якісь фактори в цій країні, а просто знищити японців. На фото, яке було опубліковано у журналі Life, було зображено білу дівчину, що пише листа своєму коханому, морському піхотинцю, і дякує йому за подарунок. Подарунком був череп японця. Практично ця світлина доводить, що ми повернулися до часів брутальної війни з червоношкірими, коли було заведено брати в якості подарунку якісь частини тіла ворога.

Що нам транслює така позиція? Вона транслює, що інший є інший, до нього не може бути співчуття. Якщо цілком людське ставлення полягає в тому, що коли ворог вбитий, його можна навіть допомогти поховати, то тут ситуація зовсім інша – коли співчуття і жалю взагалі немає.

Під час війни ми всі стаємо параноїками, і ЗМІ сприяють цьому процесу, оскільки існує військова цензура, а отже публікації, які містять інший погляд, просто не з’являються. Тому актуальними стають тільки ті статті, вислови, публікації, які, згідно з Юнгом, подають лише тіньову сторону, а не реальну, об’єктивну ситуацію.

Дослідження того часу показують нам таку картину: чим далі від лінії фронту перебували американські солдати під час цієї війни з Японією, тим більша кількість з них була впевнена, що ворога треба просто знищити.

Страхи суспільства та роль ЗМІ

Було проведено дослідження щодо страху тероризму, що базується на тих розмірах, яких набуває зараз імміграція. Якщо, наприклад, у Франції реальна кількість мігрантів складає 8% населення, то в уявленні самих французів ця кількість складає 31%. В Німеччині реальні дані – 6%, уявлення – 19%. В Італії реальна кількість мігрантів – 4%, але італійці думають, що насправді їх 20%, і ми не є такими вже расистами. Найбільш цікаві дані були отримані у Польщі і в Угорщині, де кількість мігрантів складає 0,1%. Поляки думають, що їх насправді їх десь 5%, а угорці - що 7%.

Політики ж є, або принаймні вважаються нормальними людьми. Принаймні на початку своєї кар’єри. І редактори газет, журналів, телеканалів – також абсолютно нормальні люди. Нещодавно проведене дослідження виявило, що італійці мають набагато більше страхів, ніж решта європейців, тому що італійське телебачення показує надто багато сцен насильства, і надто багато розповідає про злочини, вбивства і таке інше. І така поведінка мас-медіа нібито не є політично заангажованою. Але в будь-якому випадку така політика каналів і газет має вплив. Бо потім зрештою приймаються рішення, наприклад, збільшити присутність на наших вулицях та площах працівників органів безпеки.

На чому будується паранойя? Початковий меседж дійсно містить в собі певну частину правди. Наприклад, Гітлер казав: євреї збагачуються за наш рахунок, бо вони тримають всі банки в Німеччині. Але потім це початкове твердження зростає до гігантських розмірів, бо ми боїмося, і ми потребуємо виходу наших страхів.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!