Ліки від війни. Як збройний конфлікт змінює медицину

Армії треба більше лікарів / сайт Нацгвардії України

Медицина реформується так само, як і армія – поволі, але впевнено. Міноборони намагається залучити цивільних медиків до служби за контрактом у госпіталях та військових частинах. Але, напевно, лікарів, що здатні діяти у найбільш екстремальних умовах, не вистачає не лише на війні.

На початку війни військова медицина, так само як і армія, за рівнем підготовки та забезпеченням були майже на нульовому рівні. Згодом довкола військових шпиталів, особливо у прифронтових містах, почали формуватися якісь більш-менш професійні кола зацікавлених – цивільних медиків, волонтерів, учасників бойових дій у різних «гарячих точках» світу, що мали хоча б якесь уявлення про те, що відбувається зараз, що чекає в майбутньому, і якусь приблизну схему дій в умовах війни.

Напевно, для багатьох цивільних медиків, точніше, для тих, що якраз перебувають десь на середніх курсах медичних вишів, війна стала несподіванкою. І плани купити диплом, а потім «відбивати» його хабарями трохи підкорегувалися. Але, мабуть, у цій категорії найбільше буде схильних «відкосити» під час загальної мобілізації. І зараз їх найменше у госпіталях. І навряд чи Міноборони покладає надії саме на них.

Військові розповідають, що за цей рік до роботи у військовій медицині вже залучили 60 осіб офіцерського складу та більше 400 осіб сержантського та рядового складу. Але потреби задовольнили не скрізь. Найкраща ситуація – у повітряних силах: укомплектованість лікарями – 76%, середнім медперсоналом – 95%, молодшим медперсоналом – 100%. В інших підрозділах цифри коливаються від 29 до 94%.

Для залучення співпрацюють усі – військові госпіталі та військово-медичні клінічні центри, медичні навчальні заклади, військомати. Під час пошуків нових кадрів намагаються говорити про щось окрім патріотичної мотивації – бо це й так зрозуміло.

Військові зазначають, що від роботи фельдшерів, медсестер, військових лікарів напряму залежить не лише життя, а й бойовий дух військових – коли вони знають, що в разі чого порятунок буде, то і в бій йти легше.

Після першого піврічного періоду служби можна отримати право на безкоштовну вищу освіту – що, напевно, буде актуальним для учнів медичних училищ. І тоді вже, окрім диплому, в такого медика буде неабиякий досвід застосування тактичної медицини. Подивимось, як це позначиться на загальній компетентності, коли ці фахівці повернуться у цивільну медицину, та чи зменшиться ймовірність загинути на операційному столі у мирний час.

Військовим медикам обіцяють також підвищення у званнях, що відображатиметься і на зарплаті. Певно, рівень оплати від 7000 гривень не має бути ключовим фактором – трохи не та в країні ситуація. Але військові нагадують, які зарплати зазвичай у цивільних медиків – і виходить, що це все ж додатковий аргумент.

Намагаються залучати як студентів, так і вже працюючих цивільних. У Військово-медичних клінічних центрах регіонів викладача Української військово-медичної академії проводили протягом місяці заняття із сестринської справи для медичних сестер та фельдшерів військових частин та госпіталів, а також для цивільних медичних працівників. За результатами кращим запропонували служити за контрактом у Збройних Силах.

Також на брифінгу у київському госпіталі всім бажаючим роздавали ще й агітаційні плакати на цю тему – на них викладено всі переваги служби за контрактом, зазначено контакти, за якими медики можуть звертатися.

Щоб служити за контрактом у закладах охорони здоров’я та частинах Збройних Сил у якомусь конкретному місці – поближче до родичів чи друзів, що вже на передовій - треба звернутись до відповідної військової частини чи підрозділу.

Зараз у Міноборони під час перекваліфікації цивільних медиків особливу увагу звертають на надання допомоги ще до перевезення у госпіталь, на полі бою. Пригадується, як у перші місяці про важливість кровоспинних засобів, та про те, що вони, власне, собою являють, які в них особливості та як ними користуватись, знали нечисленні волонтери навіть не просто з медичною освітою, а з унікальним досвідом роботи, наприклад, у Ізраїлі. І тоді бійців і медиків їм доводилося навчати цим заморським хитрощам майже з одного рівня. Добре, якщо тепер цей досвід вони, так самі як НАТІвські інструктори, передаватимуть медикам, що раніше не бачили в очі зони бойових дій.

Але є один нюанс. Багатьом волонтерам медичного напрямку, що зазвичай мають профільну освіту та досвід, самі ж «підшефні» бійці різних підрозділів кажуть: не йдіть на передову, ви нам треба там, у Дніпрі, у Харкові, бо хто, окрім вас, зустрічатиме та пересилатиме нам ліки від діаспори, закуповуватиме препарати тут, в Україні, зрештою, хто довбатиме посадовців щодо якогось спрощення бюрократичних процедур?

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!