Квиток до світлого майбутнього. У чому полягає головний недолік законопроекту №4121

18.01.2017, 12:10

Невідомий, але талановитий автор мему передає всі побоювання загалу

Оглядач Без Табу вітає парламентську ініціативу запровадження електронного квитка на проїзд у громадському транспорті, але передбачає чимало складнощів щодо її реалізації.

Хотіли ви того чи ні, але Верховна Рада цього року полетіла, що називається, з місця в кар’єр замість того, щоб звично розгойдуватися і поступово набирати необхідний темп. Вже на другий день після повернення з канікул народні депутати прийняли дуже важливий, нехай і здебільшого декларативний на початковому етапі законопроект №4121. Відповідно до прописаних у ньому норм, у громадському транспорті тепер (в теорії) можна буде сплачувати за проїзд не готівкою, а за допомогою електронного квитка. Ще один крок в бік прогресу, ні більше, ні менше.

Хтось може зараз запитати: а навіщо потрібен електронний квиток у країні з реальною середньою зарплатнею в районі ста доларів станом на 2016 рік? Років двадцять тому якийсь політичний діяч сказав би, що ця реформа допоможе зекономити природні ресурси, оскільки паперових квитків доведеться друкувати значно менше, ніж зазвичай. Але зараз справа в іншому. Досвід столичного метрополітену доводить, що значно простіше придбати абонемент на місяць у вигляді картки з магнітною смужкою, аніж кожного ранку нидіти у довжелезній черзі за заповітними жетонами. Та й руки-ноги білетера подібне нововведення суттєво розвантажить.

Є ще один плюс, який можуть помітити не всі – боротьба із корупційною складовою у роботі міського транспорту. Людина, що регулярно пересувається містом за допомогою тролейбусу чи трамваю, хоча б раз в житті, але таки залишала білетеру придбаний власним коштом квиток – мовляв, людина працює за копійки, і зайві півтори гривні до кишені їй точно не завадять. Нескладно здогадатися, що за умови сплати за проїзд в електронному вигляді таких випадків стане значно менше. Хоча й кондукторам не завадило б в такому випадку трохи підняти зарплатню.

Закон вступить в силу лише за три місяці після його прийняття, тобто в середині квітня. Але експерименти вже почалися. І навіть не дивно, що одним з учасників цих "польових випробувань" став Приватбанк. Так, Дмитра Дубілета тут вже немає – він ось-ось приєднається до команди Бориса Філатова і займеться звичною для себе діяльністю. Але справа його на попередньому місці роботи живе. Якщо звернути увагу на оперативність нововведення, то можна сказати, що готувався цей експеримент не один день і навіть не два. Тим цікавіше буде спостерігати за тим, що вийде в підсумку.

Піонери галузі

Проте в цілому підводного каміння в цьому законопроекті значно більше, ніж може здатися. З точки зору вектору децентралізації все нібито було зроблено правильно – Верховна Рада у питаннях запровадження електронного квитка віддала усю повноту влади чиновникам на місцях. Від контролю за подібними дрібничками на державному рівні теж було вирішено за великим-то рахунком відмовитися. Подібний підхід може породити неабиякий хаос, якщо за справу не візьмуться спеціалісти сумлінні та досвідчені. Але й вони не завжди здатні розібратися в ситуації та відокремити мух від котлет.

У якості прикладу знову згадаємо місто, яким керує Борис Філатов. Минулого року мер Дніпра зважився на небанальний крок – запросив команду спеціалістів, що займалася транспортною реформою у Вінниці в ті часи, коли міським головою був Володимир Гройсман. Їхнє завдання лише на перший погляд було простим: необхідно було розробити новий план транспортної мережі з урахуванням усіх потреб місцевих мешканців та недоліків попередніх версій. Але в підсумку вінничани в Дніпрі не зуміли придумати якогось радикального покращення, чого не передбачали навіть деякі місцеві активісти. В чому ж справа?

А в тому, що місто з населенням у 370 тисяч душ та справжній мегаполіс – це чотири великі різниці, як сказали б в Одесі. До того ж "запрошені зірки" не прожили на новому місці достатньо довго, щоб склалося власне враження про транспортну систему. На допомогу місцевих політиків розраховувати не варто було в принципі, оскільки чимало з них щомісяця "стрижуть купони" з автоперевізників, чиї маршрути частенько дублюють маршрути міського електротранспорту.

Наведення ладу в системі може щонайменше в теорії зменшити пасажиропотік маршруток та позбавити лобістів певної частки звичного прибутку. А цей варіант є цілком можливим, особливо з урахуванням згадок місцевих мешканців про те, що у перші роки Незалежності (коли рейсових автобусів вже не було, а маршрутні таксі були поодиноким явищем) ніхто особливо не мучився з цього приводу.

Плюси, мінуси та підводні камені

І саме через це в якості висновку напрошується не дуже втішний прогноз. Введення електронного квитка де-факто, а не де-юре – справа не одного місяця, а, можливо, навіть і не одного року. Прозріння народних обранців є величезним плюсом, але на місцях роботи дійсно непочатий край. Ви ж не станете робити так званий "євроремонт" в хаті, одна зі стін якої давно дала тріщину, а стеля ось-ось впаде вам прямісінько на голову? Отож бо й воно.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець