Коні, люди, тарифи. Марш шахтарів і «Азова»

20.07.2016, 17:10

Поки що манекени / Без Табу

Нещодавній антитарифний мітинг, звезений з регіонів послухати Капліна і Ляшка, враження не справив. Тепер підійшла черга шахтарям перевіряти суспільство на реакцію. Звернення з вимогами було схоже на попередні, хіба що картинка завдяки «Азову» була живіша.

У вимогах, окрім питання відміни тарифів на газ та комунальні послуги, що порушують громадянські права та Конституцію - вимоги творити комісію для вирішення проблем на підприємствах вугільної промисловості та паливно-енергетичного комплексу, на період роботи комісії відсторонити міністра енергетики та вугільної промисловості, посадовців Мінекології, тимчасово виконуючого обов’язки голови Державної служби геології та надр України, голову Державної служби з питань праці, ввести мораторій на закриття шахт та скорочення працівників.

Ну і взагалі абстрактне та відірване від реалій: спільно з профспілками, громадськими організаціями та Донецькою і Луганською військово-цивільними адміністраціями вжити заходів для відновлення виробничого потенціалу підприємств, збереження інфраструктури та робочих місць.

Більш конкретне: перевірити обґрунтованість видачі дозволів на розробку родовищ, не допускати нелегального продажу вугілля для українських споживачів та підприємств, а також контролювати тарифну політику.

Людською мовою ці паперові декларації інтерпретувалися у розмовах учасників акції, які усі гуртом після ходи чекали на міністра під Мінвуглепромом на Прорізній. Говорили, що від українського вугілля відмовляються на користь іноземного, заробітну плату затримують, і навіть до Києва не вийшло дістатися без пригод – на виїзді з Донеччини, кажуть, затримали на годину для перевірки.

Протестувальники обіцяли перекривати вулицю, після чого «заслужили» перемовини, але поки що без міністра енергетики. «Азовці» та профспілківці після того, як постукали касками під Кабміном, засіли перед Міністерством енергетики та вугільної промисловості, побудували там шибеницю, де «розвісили» усіх посадовців, що заважають їм жити нормальним життям. Рухи змішалися у один натовп – хлопці у рунах та дядьки з касками, поліцейські та «люди в цивільному». Обговорювали, хто з них більше на шахтаря схожий, роздивлялися шибеницю та вирішували, з якого «повішеного» по завершенні акції краще забрати сорочку, пережидали дощ під входом до Мінвуглепрому вкупі із правоохоронцями, що вже й не дуже якось блокували двері.

Показово, що бабусь майже не було – мабуть, все ж таки питання не в їхньому вільному часі, а у спланованості. Могли б і прийти, постояти за тарифи, якщо по-чесному.

Парадокси ідеології накрили цього разу «азовців». Мої лівоспрямовані знайомі із саркастичним задоволенням постили у соцмережі фотки з маршу, прапори профспілок та стяги «Азову» в одному кадрі без будь-якого фотошопу і раділи, що «в Україні з’явився справжній лівий рух». Але це, напевно, більше для тих, хто бачив лише прапори здалеку, йдучи на роботу. А прочитавши, наприклад, програму цивільного корпусу, бачиш, що ледь не центристи якісь. А ще можна згадати націонал-соціалістичний «Патріот України», що був прототипом – і стає зрозуміло, що рух широкого спектру дії, коли треба - націонал-, коли треба – соціалістичний.

Під зверненням щодо ситуації на шахтах Донбасу був лише підпис голови Незалежної профспілки України Михайла Волинця. Решта – «Азов», профспілки авіаторів, медиків, залізничників та інші - як він сказав, «приєдналися». На twitter-сторінці «Азова» все виглядало як підтримка шахтарів фронтовиками, а у новинах першим рядком було все ж таки про тарифи - мабуть, як найбільш болючу тему, що накриває максимум цільових груп.

Дивна річ: шахтарський рух, користуючись тим, що проблеми у галузі хронічні і невиліковні, різні політичні сили у різні роки залучали до різних розхитувань ситуації. «Азов», у свою чергу, приєднувався до різних громадських акцій, які напряму його ніби не стосувалися. І останнім часом справді його трохи похилило у лівий бік – наприклад, цілком «ліва» зоозахисна історія із полюванням на догхантерів або умовно «ліва» історія із захопленням Безлюдівського пляжу на Харківщині (там харківський осередок днями скрутив вахтерів, що брали не знати чому по 50 гривень за вхід, і тепер пляж безкоштовний – щоправда, питання з вивезенням сміття у нових реаліях поки що не вирішили). Так от схоже, що рухи, які останнім часом називали по-всякому, від кишенькових профспілок до приватної армії, якимось чином порозумілися. Це ж як треба було допекти.