І прийшов Перун. Хто і навіщо оголосив війну Уляні Супрун

Караван іде / Україна молода

Трохи етимології українських прізвищ на тлі нової версії “шатуна” від оглядача Без Табу

Походження деяких українських прізвищ – окрема та цікава тема. І мова зараз не лише про запорізьку класику (Давибаран, Сушириба або, скажімо, Загубигорілка), а й про більш стародавні приклади. Існує, наприклад, цікава версія щодо прізвища Супрун. Пішло воно нібито від вигуку "се Перун" – слов’яни вважали грозу з громом та блискавкою недобрим знаком і дуже боялися подібних спалахів стихії, за які в їхній міфології відповідав бог Перун. Такий собі Юпітер, тільки в профіль. З давньослов’янської мови його ім’я можна перекласти як "разючий".

Віконуюча обов'язки міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун може бути задоволена тим, що її дії на керівній посаді цілком відповідають її прізвищу. Минулого року вже доводилося підмічати, що зовнішнє враження є оманливим. Комусь американська гостя (яка тепер вже зовсім не гостя) могла здатися пересічною жіночкою у простому одязі з рюкзаком на плечах, яка неспішно прогулюється Києвом та насолоджується оточуючою атмосферою. Але за маскою спокою сховався рішучий реформатор, готовність якого завдати разючого удару українській де-юре і радянській де-факто медичній системі не варто піддавати сумнівам.

Варто вкотре зазначити, що реформа має перш за все боляче вдарити тих носіїв білих халатів, які "сидять на ставці" та імітують бурхливу діяльність замість того, щоб приносити суспільству реальну користь. Перехід від інституту дільничних лікарів до амбулаторій, контрактні умови відносин – "світила медицини", що приходять на роботу виключно попити чаю та поділитися плітками, до таких змін не готові суто ментально. Але головними ворогами реформи є не вони, а значно більша та небезпечніша риба. Причому риба ця за визначенням є хижою. Так-так, мова зараз про тих, хто звик розживатися краденим, оскільки красти за нових умов буде важко.

Ви ще не забули, хто контролював сферу охорони здоров’я за попередньої влади? Авжеж, не забули – Клан Богатирьових та його злочинну діяльність пересічний громадянин запам’ятав чудово. Не дивно, що вони вже не перший рік вперто намагаються чужими руками виживати з МОЗ незручних для них керівників. Свого часу з колишньою богатирьовською обслугою достатньо намучився Квіташвілі, але грузинське терпіння мало свою межу. Тепер щось подібне доведеться пережити і Уляні Супрун.

В якості головного опонента пані Уляни вороги вирішили використати Бориса Тодурова – кардіохірурга зі світовим іменем і дуже несвідому, як виявилося, людину. Хтось вже навіть встиг озвучити цікаву теорію: представники колишньої Партії Регіонів після відставки Квіташвілі збиралися лобіювати кандидатуру директора Київського міського центру серця на вакантну посаду, але чи то вирішили зекономити, чи то діяли недостатньо оперативно… Так чи інакше, Тодуров лишився ні з чим, а на ображених, як відомо, воду возять. Для регіоналів подібний прокол, до речі, не є першим – покійний Михайло Чечетов років десять тому довго та нудно розповідав про те, що разом із соратниками умовляв призначити міністром закордонних справ такого одіозного персонажа, як Володимир Єльченко, але щось не склалося.

Проте є одна дрібничка, яка переводить конфлікт з медичної площини у політичну. Особливо допитливий читач, звісно, може пригадати історію про фотографії Бориса Тодурова з канонічними представниками "русского міра". Але важливо не це, а те, що у Бориса Михайловича раптово знайшлися впливові покровителі та захисники. От тільки практика показує, що краще воювати самотужки, ніж з такими союзниками, оскільки репутація – річ дорога і коштовна, а відмивати її навіть в разі перемоги доведеться довго. Не сумнівайтеся, кардіохірургу зі світовим іменем ця історія ще добряче гикнеться.

Втручання п'ятої колони дає привід вважати, що атака на МОЗ, то продовження того самого "шатуна" - спочатку була "хресна хода", далі тарифні бродіння на банківське стояння, потім - пісенні флешмоби та звернення "трудових колективів"... Цікаво, чи бачать цю послідовність у СБУ.

От скажіть, хіба хтось може всерйоз повірити в те, що стан справ у медичній галузі хвилює такого шкідливого невдаху, як Олександр Вілкул? Аж ніяк. Історія не бреше – усе, до чого торкається син криворізького міського голови, рано чи пізно перетворюється на бруд та пил. Але на результат ймовірних дострокових виборів треба працювати вже зараз. Тому і починає розкручуватися тема поганої Америки, яка мріє знищити Україну, та хорошої Росії, яка нам нібито лишається "другом, товаришем та братом". Втім, іншої риторики від екс-регіонала Олександра Вілкула чекати було не варто, як і іншої манери поведінки.

А от втручання у конфлікт ще огиднішого Віктора Медведчука дійсно змушує задуматися над тим, кому вигідно гальмувати українські реформи. За його спиною завжди можна розгледіти силует ленінградського коротуна, який за дивним збігом обставин одночасно є його кумом та головою держави-агресора. Того самого агресора, який вже привласнив собі Крим та розгойдує ситуацію на Донбасі. Несподівано, чи не так?

Центр контент-аналізу

Тож будьте пильними і не хворійте.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!