Оглядач Без Табу пояснює, чому боротьба реформаторів проти медичної мафії та її високих покровителів – справа корисна та необхідна. А щоб в.о. міністра Уляна Супрун не нагадувала Дон Кіхота – їй потрібна підтримка всіх небайдужих людей.
Події останніх днів змусили задуматися над тим, що Майдан все ж стояв недарма. Якби Революція Гідності не перемогла, то Уляну Супрун ніколи б не занесло на історичну батьківщину в якості реформатора, а не туристки. І ми б не переконалися в тому, що потужному спруту, яким безумовно є українська медична мафія, можна відрубати бодай кілька кінцівок. Чверть століття ніхто навіть не намагався цього зробити, а незнайома з українськими реаліями американка просто дістала скальпель розміром з мачете і почала хірургічне втручання.
Спроба влаштувати псевдозабастовку в Національному медичному університеті імені Богомольця зайвий раз довела, що в.о. міністра охорони здоров'я ріже по живому в потрібних місцях. Бо корупція та злочинна недбалість в українській медицині починається з азів та низів, тобто - з системи освіти. Яким би недосконалим не виглядало ЗНО, та воно все ж відсіяло протягом останніх років найбільш нахабних та лежачих. Втім, це була навіть не верхівка айсберга, а гілочка петрушки у тарілці салату з гіркою. А сам салат давно вже не свіжий, до речі.
В цій історії чудово виглядає абсолютно усе. І донька визнаного медичного світила Амосова, яка настільки ефективно паразитує на імені та історичній спадщині батька, що вибилася в ректори Медуніверситету та дуже не хоче злазити з цього надприбуткового насісту. І правнучка іншої легенди - Богомольця, яка аналогічним чином ледь не перетворилася на поважного політичного діяча. І дитя радянської медицини Тодуров, який в цивілізованій країні не зумів би безкарно переховувати у відділенні дитячої хірургії кровопивця Крисіна (якому, в свою чергу, десь у штаті Нью-Йорк давно світила б смертна кара). І хитрий мозгоправ Глузман, який вигідною експлуатує статус нібито жертви тоталітарного радянського режиму.
Що спільного між цими немолодими вже людьми? Усі вони в разі успішного впровадження реформ імені Супрун втратять основні джерела заробітку на пустоголових студента та неосвічених пацієнтах. А пані в.о. міністра хоче зовсім небагато: вона просто мріє про те, що в українських медичних ВНЗ колись таки почнуть справді навчати чомусь корисному, а не продавати дипломи в обмін на гроші та кілька років перманентного відвідування лекцій. Це нормально для США, нормально для Європи, але чомусь стало незвичним для нас.
Якщо Супрун послухають, тоді ділки від медицини втратять можливість використовувати студентів немов пастух худобу. А саме так зараз чинить Амосова, ганяючи молоду сіру масу на публічні акції під виглядом страйку і намагаючись захистити власне неписане право порушувати права інших. І інцидентів на зразок того, що стався з журналістом Олегом Яценком, просто не буде, оскільки не буде що приховувати і не буде кого викривати. В ідеалі, звісно ж.
«Страйкарі» побили журналіста
Проте дідько з ними, з Тодуровими, Глузманами та нахабними нащадками геніїв. Їхнє невдоволення за дуже сильного бажання завжди можна спробувати списати на професійний конфлікт. Страшніше те, що противників медреформи намагаються публічно підтримати політики, далекі від медицини. Причому участь у травні беруть навіть ставленика поточної правлячої коаліції. Наприклад, одіозний спеціаліст з управління контрабандними регіонами Геннадій Москаль, який вкотре недоречно виблиснув володінням нецензурною лексикою.
Після такої витівки непогано було б зателефонувати на Банкову і поцікавитися думкою першої особи держави, яка одночасно і медреформи підтримує, і Москаля головою Закарпатської ОДА призначала. Бо мовчання в даному випадку буде ознакою непослідовності. Та слабості. Невже Петро Порошенко боїться, що хамовитий чиновник «пошле» так само й його?
Гавкіт маргіналів на зразок Добкіна в цьому контексті, навпаки, не дивує. Тут відповідь на питання "навіщо" вже гарантовано не в медичній площині треба шукати. Це винятково спроба захистити своїх. Конкретно зараз мова про Раїсу Богатирьову, яка мріє одного чудового дня повернутися до Україна і продовжити робити чорні справи на чолі невмирущого начебто злочинного синдикату. А Супрун вперто намагається знищити "інструментарій для творчості". Так що доводиться московській агентурі йти в лобову атаку, доводиться. І водночас працювати на власний рейтинг, як це робить зараз огидний трікстер Рабинович.
Рух по колу від огидних реліктів минулого
Лідер партії "За життя", на відміну від іншої антиукраїнської дрібноти, має реальну можливість збільшити власні шанси на раптове політичне підвищення. А все через давні товариські стосунки щонайменше з Тодуровими, який зможе за рахунок власної популярності серед радянської частини електорату, що називається, потягнути Рабиновича ешелоном. Так, навіть якщо сам не схоче в політики подаватися. Цей мінус є найменш очевидним і водночас дуже небезпечним.
Порядний українець в цьому протистоянні має підтримати пані міністра. Бо в разі її поразки ми ризикуємо стати свідками дечого жахливого. Чи не забули ви, в якому стані зараз перебуває медицина в окупованих Донеччині, Луганщині та у Криму? А за несприятливих умов все може скотитися до постапокаліптичного стану навіть на територіях, які Україна контролює. І ніхто від цього не виграє. В тому числі опоненти Уляни Супрун.
Тож продовжуйте боротьбу, пані Уляно, народ буде вам вдячний.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець