Автор Без Табу про те, чи існують насправді кулуарні домовленості між мером Дніпра Філатовим, російським агентом впливу Вілкулом, Загідом Красновим та Вячеславом Мішаловим.
Майже три роки тому тоді ще у Дніпропетровську точилася неймовірно запекла боротьба за посаду міського голови. Реальних кандидатів було два – Борис Філатов, який за останні місяці встиг заробити собі репутацію революціонера-рятівника, та Олександр Вілкул як представник старої політичної системи. Ніщо не віщувало перемоги соратника Коломойського, оскільки навіть політтехнологи від БПП працювали на його провал, але у другому турі представник місцевої еліти переміг вихідця з Кривого Рогу.
Цей конфлікт інтересів виглядав дещо дивно з урахуванням того, що ще на початку Революції Гідності обидва відгукувалися один про одного досить тепло. А пізніше Філатов вже у статусі бургомістра сентиментально згадував про те, що він, як і Вілкул, колись фактично вийшов з-під крила Юлії Тимошенко. Шукачі різноманітних теорій змов довго шукали цьому пояснення і нарешті знайшли, коли днями було опубліковано таємний меморандум, в якому непримиренні вороги домовляються про перемир’я. Оприлюднив його блогер Денис Басок, підстав не довіряти якому раніше начебто не було.
"Бімба" від блогера
Якщо вірити написаному, то Філатов, Вілкул, улюбленець місцевих пенсіонерів Загід Краснов та представник молодої політичної порослі В’ячеслав Мішалов домовилися про розподіл сфер впливу у обласному центрі. Серед пунктів угоди присутні перш за все обов’язковість нерозголошення та утримання від зведення рахунків між собою будь-яким способом. Усе виглядає як зрада, але наведений фактаж місцями не збігається з реальними подіями, що змушує сумніватися в походженні всього документу.
Меморандум чотирьох - скріни, що оприлюднив блогер Денис Басок
29 грудня 2015 року, у день підписання меморандуму, сесія міськради дійсно відбулася. От тільки сталося це не на Яворницького, 75а, а в Амур-Нижньодніпровському районі у вотчині Краснова. І саме лідера «Громадської сили», а не Мішалова хитка більшість, складена з членів двох маргінальних фракцій та одного представника БПП, висувала на посаду секретаря. Рішення було ухвалено, але міський голова вже у новому році раптово все переграв, визнав обрання Краснова недійсним і стараннями лояльних депутатів посадив до секретарського крісла обранця від «Самопомочі». Цей факт вступає у дисонанс з першими двома пунктами меморандуму, хоча спершу Філатов нібито визнав усі рішення виїзної сесії легітимними.
Пункт про розподіл між фракціями постійних комісій при міськраді видається правдивим, якщо звіритися з даними на офіційному сайті. Звісно ж, з урахуванням того, що окремі депутати протягом останніх двох років змінювали партійну приналежність. Але якщо меморандум є не оригіналом, а підробкою, то цифри та імена легко підігнати під реальність. Зізнайтеся відверто: кожен з вас у шкільні часи бодай раз зазирав на одну з останніх сторінок підручника, аби знайти відповідь і вже під неї шукати конкретний варіант розв’язання.
Проте, на користь правдивості злитих папірців говорить дивна прихильність міського голови та депутатської більшості до секретаря та його родинного бізнесу. Недарма підряди на ремонт набережної Перемоги та Центрального мосту дісталися компаніям, прямий стосунок до яких мають батько та син Мішалови. Ось тільки й тут з пактом про ненапад не склалося: коли підрядники не зробили майже нічого за встановлений термін, спустивши невідомо куди чимало грошей з міського бюджету, особисто Філатов наказав розірвати угоди і запропонував правоохоронним органам активніше долучитися до розслідування діяльності пройдисвітів.
Кінець кінцем, сама дата підписання меморандуму викликає питання. Філатов у передноворічну пору на території України зазвичай не перебуває – відпочинок за кордоном на свята став сімейною традицією. Про присутність Вілкула в обласному центрі того дня нічого невідомо. Краснов з Мішаловим якраз могли перетнутися на виїзній сесії міськради, але це лише двоє з чотирьох. Не варто виключати розклад, за якого хтось з відсутніх поставив на папері підпис заднім числом, але виглядатиме це якось невідповідно до закону жанрів. Та й факт написання документу від руки в часи, коли увесь документообіг існує в друкованому форматі, змушує про дещо задуматися – якщо усе це правда, то чи не було це спробою не лишати «електронного сліду»?
Джерело, що оприлюднило факти кулуарної домовленості, обіцяє пізніше опублікувати інші докази змови чи то старих друзів, чи то непримиренних ворогів. З того часу пройшов тиждень. Чекаємо та сподіваємось, що станеться не так, як з обіцянками «Миротворця» розповісти правду про мера Одеси Геннадія Труханова.
Поки ж лишається виключно вдаватися до розумних сумнівів. Очевидно, що без певних компромісів у стосунках між Філатовим та Вілкулом не обійшлося. Але офіційної реакції поки нема. Міський голова не реагує тому, що перебуває з офіційним візитом у США, інші ж поки не придумали, що сказати і як виправдовуватися перед виборцями. Адже передвиборча програма маргінальних проросійських кандидатів будувалася в тому числі на конфронтації з нібито проукраїнськими силами, а тут одразу консенсус.
Так, походження меморандуму чотирьох ще не доведено (а графологічну експертизу хтось запросить гарантовано). І тому доводиться ще й гадати, кому вигідно було б публікувати «липу», якщо це дійсно «липа». До наступних муніципальних виборів ще далеченько – аж два роки з копійками. Тому тут дійсно доречно буде написати наостанок «далі буде» і поставити три крапки…
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець