«Дронофобія»: як постійне дзижчання у небі перетворюється на новий психологічний розлад
Українські лікарі фіксують у цивільних та військових новий психологічний стан — «дронофобію», викликану постійними атаками безпілотників. Про це повідомляє видання OBOZ.UA з посиланням на Le Monde.
Постійні повітряні тривоги, нічні ракетні та дронові атаки впливають на працездатність українців і змушують роботодавців шукати гнучкі рішення, свідчать результати дослідження ГО «Національна жіноча ініціатива», які представили під час дискусії в пресцентрі УНІАН.
Як повідомляє БЕЗ ТАБУ, учасники обговорення дійшли висновку, що універсальної моделі підтримки для всіх професій і працівників не існує, а допомога має залежати від стану людини, характеру її роботи та реальних можливостей роботодавця.
Що показало опитування
Засновниця та лідерка ГО «Національна жіноча ініціатива» Марина Мельниченко розповіла, що в онлайн-опитуванні взяли участь 3500 людей. За її словами, понад 7 із 10 респондентів виходили на роботу після нічних тривог попри сильне виснаження.
«Повітряні тривоги вже не обмежуються лише ніччю – вони переривають роботу, навчання дітей і звичайні побутові справи», – зазначила Мельниченко.
За результатами опитування, 72,4% респондентів багато разів працювали після нічних повітряних тривог попри сильне фізичне або емоційне виснаження, ще 14,6% стикалися з цим кілька разів. 60,4% опитаних заявили про труднощі з концентрацією, 56,8% – про фізичну втому, 49,2% – про тривогу, а 46,4% – про зниження продуктивності.
Лише 4,8% учасників опитування сказали, що нічні обстріли майже не впливають на їхню працездатність.
Якої підтримки чекають працівники
Респонденти назвали кілька варіантів допомоги, які могли б реально полегшити повернення до роботи після обстрілів. Серед них – дистанційна робота, пізніший початок робочого дня та час на відновлення.
У ситуації, коли тривога тривала до 04:00, а о 08:00 потрібно бути на роботі, 29,8% обрали дистанційний формат, 26,3% – пізніший початок робочого дня, 24,4% вважають, що рішення має залежати від професії, а 13,9% підтримали право на день для відновлення.
«Важливо бачити конкретну людину і конкретну ситуацію», – наголосила Мельниченко, додаючи, що в окремих відповідях люди просили враховувати професію, стан і обставини, а не запроваджувати однакове правило для всіх.
Що кажуть юристи та психологи
Заслужена юристка України, кандидатка юридичних наук і віцепрезидентка Світового конгресу українських юристів Марина Ставнійчук зазначила, що не кожна суспільна проблема потребує нового закону. На її думку, спершу потрібно проаналізувати чинні норми та зрозуміти, де реально є прогалини.
«Потрібні зрозумілі критерії, процедура та рівність доступу», – сказала Ставнійчук, зауваживши, що сам факт обстрілу не може автоматично створювати однакові юридичні наслідки для всіх.
Психологиня та експертка НЖІ Олена Шершньова наголосила, що після гострого стресу у людини можуть тимчасово погіршуватися увага, пам’ять, концентрація та швидкість реакції. Водночас, за її словами, сам факт тривоги не означає автоматичної непрацездатності – важливий функціональний стан конкретної людини.
Психологиня та засновниця мережі абілітаційних центрів БОНО, експертка НЖІ Анна Грушовенко підкреслила, що компаніям потрібні внутрішні правила: як працівник може повідомити про свій стан, коли можливий гнучкий графік, як зберігати конфіденційність і куди скеровувати людину по допомогу.
Чому це вже питання не лише психології
Громадська діячка та заслужена журналістка України Марина Кінах звернула увагу на довгострокові наслідки постійного виснаження для людського потенціалу країни. Вона наголосила, що працездатність не варто оцінювати лише за присутністю людини на робочому місці.
За її словами, у фокусі має бути здатність людини довго зберігати здоров’я і професійну спроможність. Кінах також навела демографічні показники, які, на її думку, показують масштаби проблеми: за її даними, у країні за перше півріччя 2026 року народилося 73 тисячі немовлят, а померло 260 тисяч людей, не враховуючи бойові втрати.
«Якщо постійно тримати стійкість країни на виснаженні людей, це матиме наслідки і для економіки, і для майбутнього відновлення», – сказала Кінах.
Модерувала дискусію бізнес-тренерка та психотерапевтка Олена Нікольська. До обговорення також долучилися лікарка, народна депутатка України п’яти скликань Лілія Григорович, психіатр Олександр Лисяний та HR бізнес-партнер Kernel, лідерка програми адаптації ветеранів Тетяна Караваєва.
Учасники обговорювали кілька практичних механізмів: пізніший початок роботи, дистанційний формат там, де це можливо, тимчасове зменшення навантаження, зміну завдань, скорочений робочий день і внутрішні правила відновлення після атак.
Окремо розглядали ідею короткострокового лікарняного або іншої офіційної форми часу на відновлення після важких обстрілів. Водночас наголошували, що такий механізм не може бути автоматичним для всіх і потребує чітких медичних та правових критеріїв.
За підсумками дискусії НЖІ планує систематизувати результати опитування та пропозиції експертів і передати напрацьовані матеріали до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та інших профільних органів.
«Для нас важливо, щоб ця розмова не залишилася лише дискусією», – підсумувала Марина Мельниченко.
БЕЗ ТАБУ вже писав про те, що в Україні наслідки війни дедалі частіше виходять за межі фронту і переходять у сферу психічного здоров’я, праці та демографії. Питання адаптації робочих процесів до реалій повітряних тривог і нічних атак стає не разовою ініціативою, а елементом довшої розмови про відновлення країни.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що українці дедалі частіше стикаються з виснаженням через постійні обстріли та нестачу сну, а роботодавці шукають способи зберегти продуктивність без додаткового тиску на працівників. У фокусі таких матеріалів – не лише психологія, а й практичні механізми підтримки людей у воєнних умовах.
