День Незалежності: Навіщо Україні потрібен військовий парад

Оглядач Без Табу аналізує підводні течії міжнародної політики та пояснює, чому Україні необхідно проводити військовий парад на День Незалежності.

Звичка ламати списи з приводу потрібності/непотрібності військового параду на День Незалежності давно вже перетворилася на сталу традицію. Без дискусій, які, за великим рахунком, не мають сенсу, останнім часом майже неможливо уявити другу та третю декади серпня.

На щастя, аргументи закінчуються швидко, а там і нові приводи для суперечок трапляються – наприклад, початок чергового навчального року і скарги на недосконалість системи шкільної освіти.

Проте цього разу українці, що вважають шоу з використанням військової техніки на центральній вулиці країни не на часі, заздалегідь програли суперечку «технічним нокаутом». Їхні супротивники мали в рукаві один беззаперечний козир, який давав зрозуміти, що парад конче необхідний для створення правильної картинки. І не стільки для себе, скільки на експорт, бо до Києва мали прибути важливі персони, що представляють країн-союзниць.

Це, власне кажучи, було зрозуміло під час візиту Петра Порошенка до США. Ще тоді доводилося зауважувати: важливо не те, що українського гостя на кілька хвилин похапцем завели на аудієнцію до колеги Трампа, а те, що вдалося використати можливість поспілкуватися з людьми, що безпосередньо опікуються українським питанням. Серед них був і міністр оборони Джеймс Меттіс, заради призначення якого звичну систему довелося ламати через коліно. Одним з підсумків перемовин стало прийняття запрошення відвідати Україну влітку.

Одразу ж згадалося нещодавнє перебування в наших краях Рекса Тіллерсона. Держсекретар США прилетів в неділю вранці і отримав можливість побачити Україну, що називається, незачесаною та без макіяжу, оскільки візит був цілком робочим, і шоу ніхто влаштовувати не збирався. З Меттісом усе має бути навпаки, нехай від цього алгоритму і тхне іноді набридливими радянськими традиціями. Людині, що вже неодноразово натякала на бажання вибити з Москви усі дурощі, потрібно за аналогією показати щонайменше красиву зачіску та обличчя у макіяжі. Ну і пограти м’язами, звичайно.

Американського гостя, напевно, звозять на якийсь зразково-показовий військовий об’єкт, аби продемонструвати, що модернізація армії триває (але без американської допомоги може і не отримати логічного завершення). Якби народні депутати не перебували на канікулах, то й виступ у напівпорожній сесійній залі Верховної Ради організували б. Навряд чи міністр оборони став би декламувати Шевченка – він би швидше видав вивчену напам’ять промову з завершальною фразою «і все-таки я вважаю, що Росію необхідно зруйнувати». Але навіть так вийшло б дуже ефектно.

Втім, усе це – лише гіпотетичні дрібниці. А от військовий парад – реальність. Немає сенсу аналізувати, яку техніку виставлять напоказ. Неважливо, представників яких батальйонів, бригад та інших з’єднань оберуть для участі в урочистому марші. Наміру вражати Меттіса все одно ніхто не має – його навіть оркестром барабанщиць у міні-спідницях не здивуєш, схоже. А українську військову міць рівняти поки до американьскої так само несерйозно, як свиню до коня.

Це може прозвучати цинічно, але саме міністр оборони США післязавтра буде головним експонатом пересувної кунсткамери. З точки зору «реальної політики» члени БПП мовчки і тихенько, але все одно охоче виставляють присутність заокеанського генерала як власне досягнення. Мовляв, бачите, ми ж перед виборами обіцяли максимально налагодити стосунки з Америкою – і таки ж налагодили, якщо вже затягнули такого поважного пана на локальне в міжнародному розумінні свято. Першим, що хочеться згадати у відповідь, буде байка про муху та вола. Але нехай носії мандатів хоча б трохи потішаться, все одно на роботу скоро виходити.

Важливіше те, що присутність Меттіса буде непоганою шпилькою на адресу Москви. Хто там прилітав на військовий парад на честь чергового ювілею перемоги над Гітлером в травні, не нагадаєте? Дійсно, один лиш президент Молдови. Навіть його болгарський колега Румен Радєв, що не раз публічно висловлював своє захоплення Росією, захід цей проігнорував. Не в останню чергу через те, що болгари є членами НАТО. А світитися на людях в компанії голови держави-агресора в наші часи якось нерозумно. Зате в нас буде повноцінний американський гість, нехай і не президент, а «лише» міністр оборони. Та й декілька інших стратегічних партнерів будуть представлені власними делегаціями. Наприклад, Чорногорія, яка стала членом Північноатлантичного альянсу зовсім нещодавно.

Когось, звісно, може обурити відсутність серед гостей німецьких та французьких міністрів і генералів. Проте цей хід варто вважати вимушено-протокольним. Учасники Нормандської четвірки все ж повинні дотримуватися показового нейтралітету. Не поїхали в травні до Москви – не варто їхати і в серпні до Києва. Хоча любителі конспірологічних теорій гарантовано почнуть шукати тут ознаки невдоволення українською владою. Не там шукаєте, пані та панове, зовсім не там.

Україні є, що показати як друзям, так і ворогам

В цілому ж пересічним українцям хочеться побажати лише одного – раціонального використання останнього літнього вікенду. Парад парадом, але після нього ще будуть абсолютно вільні від політики п’ятниця, субота та неділя. Політики, знаєте, якось вже розберуться поки без нас.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!