Чий Крим? Помилки політики і географії

Ви Крим не брали? / Getty Images

Про приналежність півострова ми часто дізнаємось не з офіційних резолюцій Радбезу, а з неофіційних джерел, від приватних компаній та держструктур, які за родом діяльності не могли оминути тему Криму. І кожна така історія – маленький дипломатичний скандал.

Українське представництво компанії Coca-Cola вибачалося за карту, де Крим було позначено як російський. А до того компанія вибачалася перед росіянами за те, що на російській карті Криму не було, так само, як Калінінградської області і Курильських островів. Українці погрожували бойкотом, але зрештою інцидент було вичерпано. Хоча бізнес, який, як тільки може, намагається дистанціюватись від політики, у подібних ситуаціях просто шкода. Спочатку у компанії посилались на погане знання географії, потім зазначали, що зображення не претендувало на географічну точність. Але в тому і справа, що в нас самих тут зараз проблеми із знанням і точністю, і краще проблемні території взагалі не зображувати ніяк, доки не вщухне.

Британське видавництво Oxford University Press у соціально-економічному атласі на 2016 рік зображувало півострів як російський. Після листа посольства України у Великобританії з нагадуванням про анексію, видавництво пообіцяло врахувати це у наступному виданні, але повідомило, що не буде вилучати з продажу мільйонні наклади.

Непогано вийшли із ситуації у польських школах – там Крим замальовано смужками двох кольорів, «українським» та «російським», і доки немає якоїсь юридичної визначеності, розбирайтеся самі, якого кольору ця зебра.

Білорусь у своєму «Атласі географії материків і країн» для 8-9 класів 2015 року випуску, не вагаючись, лишила Крим українським – так само, як свого часу визнала Абхазію та Південну Осетію грузинською територією, а Косово – сербською.

А у кубінському географічному атласі Крим був позначений на одній сторінці як російський, на іншій – як український. Така «двохвекторність» пояснюється тим, що усі друковані органи на Кубі є державними, діє жорстка цензура. І кубинці зробили так швидше не тому, щоб нікого не образити, а щоб убезпечити себе. На випадок претензій одну зі сторінок просто назвали би друкарською помилкою.

Український Крим днями знайшли і на брошурі Олімпійського комітету Росії – на карті він пофарбований у кольори українського прапора. Чи це була помилка дизайнерів, чи так було зроблено навмисно, щоб уникнути конфліктів під час представлення країни на Олімпіаді-2016, росіяни не уточнювали. Але кілька днів користувачам соцмереж було що обговорити.

Також частково, на прикладі одного міста, у червні цього року Крим було визнано українським у документі Управління справами президента РФ, який регулює діяльність Спеціального льотного загону «Росія». У додатку до договору між загоном та «Аерофлотом» перераховані аеропорти прибуття, і Севастополь там віднесено до України.

Іноді виникає питання, як зображувати не лише Крим, а окремі його частини. 12 травня Верховна Рада у рамках декомунізації перейменувала 70 населених пунктів у Криму – майже всім було повернуто старі кримськотатарські назви. Рішення має вступити в силу після повернення окупованого півострова під юрисдикцію України. Але картографічний сервіс Google Maps 28 липня почав використовувати ці назви, не чекаючи деокупації. Красноперекопськ на картах відображався як Яни Капу, Красногвардійське – як Курман, Жовтневе – як Біюк-Онлар, Комсомольське – як Бакачик-Кият. Однак згодом сервіс повернувся до радянських назв - після того, як перейменуванням обурилися у Росії, а російський міністр зв'язку навіть пообіцяв проблеми компанії. Правда, назви у російській, українській, німецькій та інших версіях повернули не всім населеним пунктам. І якщо нестиковки з приналежністю півострова – це питання дипломатичне, то декомунізацію у випадку з Кримом можна вважати військовою стратегією. Бо кримськотатарські назви, повернуті одночасно, добряче можуть дезорієнтувати окупантів.

Нібито формальність, бо кожен сам для себе знає, кому належить Крим і як має називатися той чи інший населений пункт на півострові. І в офіційних рішеннях щодо приналежності на найвищому рівні братимуть до уваги більше політичну ситуацію та приховані економічні важелі, бізнесові зиски. Але чомусь у війнах на кожній новій захопленій висоті переможці ставлять свій прапор. І якщо на самому півострові окупаційна влада намагається забезпечити суцільний «одобрямс» у питанні приналежності, то ззовні навіть курйози, які виникають із цього приводу, чи то шкодять деокупації, чи то допомагають їй, але точно не дозволяють про неї забути.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!