Чий Крим? Помилки політики і географії

13:20, 03 августа
Ви Крим не брали? - фото 1
Ви Крим не брали? / Getty Images

Про приналежність півострова ми часто дізнаємось не з офіційних резолюцій Радбезу, а з неофіційних джерел, від приватних компаній та держструктур, які за родом діяльності не могли оминути тему Криму. І кожна така історія – маленький дипломатичний скандал.

Українське представництво компанії Coca-Cola вибачалося за карту, де Крим було позначено як російський. А до того компанія вибачалася перед росіянами за те, що на російській карті Криму не було, так само, як Калінінградської області і Курильських островів. Українці погрожували бойкотом, але зрештою інцидент було вичерпано. Хоча бізнес, який, як тільки може, намагається дистанціюватись від політики, у подібних ситуаціях просто шкода. Спочатку у компанії посилались на погане знання географії, потім зазначали, що зображення не претендувало на географічну точність. Але в тому і справа, що в нас самих тут зараз проблеми із знанням і точністю, і краще проблемні території взагалі не зображувати ніяк, доки не вщухне.

Британське видавництво Oxford University Press у соціально-економічному атласі на 2016 рік зображувало півострів як російський. Після листа посольства України у Великобританії з нагадуванням про анексію, видавництво пообіцяло врахувати це у наступному виданні, але повідомило, що не буде вилучати з продажу мільйонні наклади.

Непогано вийшли із ситуації у польських школах – там Крим замальовано смужками двох кольорів, «українським» та «російським», і доки немає якоїсь юридичної визначеності, розбирайтеся самі, якого кольору ця зебра.

Білорусь у своєму «Атласі географії материків і країн» для 8-9 класів 2015 року випуску, не вагаючись, лишила Крим українським – так само, як свого часу визнала Абхазію та Південну Осетію грузинською територією, а Косово – сербською.

А у кубінському географічному атласі Крим був позначений на одній сторінці як російський, на іншій – як український. Така «двохвекторність» пояснюється тим, що усі друковані органи на Кубі є державними, діє жорстка цензура. І кубинці зробили так швидше не тому, щоб нікого не образити, а щоб убезпечити себе. На випадок претензій одну зі сторінок просто назвали би друкарською помилкою.

Український Крим днями знайшли і на брошурі Олімпійського комітету Росії – на карті він пофарбований у кольори українського прапора. Чи це була помилка дизайнерів, чи так було зроблено навмисно, щоб уникнути конфліктів під час представлення країни на Олімпіаді-2016, росіяни не уточнювали. Але кілька днів користувачам соцмереж було що обговорити.

Також частково, на прикладі одного міста, у червні цього року Крим було визнано українським у документі Управління справами президента РФ, який регулює діяльність Спеціального льотного загону «Росія». У додатку до договору між загоном та «Аерофлотом» перераховані аеропорти прибуття, і Севастополь там віднесено до України.

Іноді виникає питання, як зображувати не лише Крим, а окремі його частини. 12 травня Верховна Рада у рамках декомунізації перейменувала 70 населених пунктів у Криму – майже всім було повернуто старі кримськотатарські назви. Рішення має вступити в силу після повернення окупованого півострова під юрисдикцію України. Але картографічний сервіс Google Maps 28 липня почав використовувати ці назви, не чекаючи деокупації. Красноперекопськ на картах відображався як Яни Капу, Красногвардійське – як Курман, Жовтневе – як Біюк-Онлар, Комсомольське – як Бакачик-Кият. Однак згодом сервіс повернувся до радянських назв - після того, як перейменуванням обурилися у Росії, а російський міністр зв'язку навіть пообіцяв проблеми компанії. Правда, назви у російській, українській, німецькій та інших версіях повернули не всім населеним пунктам. І якщо нестиковки з приналежністю півострова – це питання дипломатичне, то декомунізацію у випадку з Кримом можна вважати військовою стратегією. Бо кримськотатарські назви, повернуті одночасно, добряче можуть дезорієнтувати окупантів.

Нібито формальність, бо кожен сам для себе знає, кому належить Крим і як має називатися той чи інший населений пункт на півострові. І в офіційних рішеннях щодо приналежності на найвищому рівні братимуть до уваги більше політичну ситуацію та приховані економічні важелі, бізнесові зиски. Але чомусь у війнах на кожній новій захопленій висоті переможці ставлять свій прапор. І якщо на самому півострові окупаційна влада намагається забезпечити суцільний «одобрямс» у питанні приналежності, то ззовні навіть курйози, які виникають із цього приводу, чи то шкодять деокупації, чи то допомагають їй, але точно не дозволяють про неї забути.

Без Табу
Другое на тему
Комментарии
Публикации