«Це не випадковість»: Зеленський відповів на закиди Карлсона про релігію та назвав кількість священників, убитих Росією
Російські загарбники цілеспрямовано вбили в Україні близько 120 представників релігійних громад та зруйнували сотні храмів, заявив Володимир Зеленський в інтерв'ю американському оглядачу Тоні Перкінсу, про що повідомляє Укрінформ.
Міжнародне партнерство за права людини (IPHR) оприлюднило звіт «Хто твій Бог?», у якому задокументувало переслідування релігійних громад і священнослужителів на тимчасово окупованих Росією територіях України. У матеріалі йдеться про тортури, викрадення, катування та інші порушення свободи віросповідання.
БЕЗ ТАБУ розповідає, що дослідники зібрали свідчення священників і релігійних діячів, які пережили полон і насильство з боку російських військових та окупаційної адміністрації.
«Мене викрали з території церкви»
Отець Ігор Новосільський розповів, що під час окупації Херсонщини його викрали з території церкви, тримали в неволі 262 дні та катували. За його словами, під час допитів російські силовики цікавилися, чи згадував він патріарха Кирила, якою мовою правив службу та чи молився за Збройні сили України.
Священник каже, що окупанти добре знали його позицію і сприймали її як виклик. Він також згадує, що допоміг вивести з оточення 12 українських військових, яких разом із дружиною переховував і виводив із села.
«Струм, шокери, пістолет до скроні, моральний тиск – то зламається кожен, якою б сильною не була людина», – розповів отець Ігор Новосільський.
Після полону священник проходив реабілітацію, однак, як він каже, наслідки пережитого досі не минули. Його храм на Херсонщині пограбували й спалили, а будинок зруйновано.
Релігійних діячів били, тримали без їжі й змушували до принижень
У звіті IPHR йдеться не лише про Ігоря Новосільського. Правозахисники також опитали капелана Василя Вирозуба та отця Сергія Чудиновича, які зазнали арештів і тортур у російському полоні. За їхніми свідченнями, окупанти застосовували фізичне, психологічне та сексуалізоване насильство.
Дмитро Афанасьєв, документатор воєнних злочинів IPHR, зазначив, що після обшуків і допитів священнослужителі часто потрапляли в місця несвободи, де їх змушували читати «останню молитву» вголос і піддавали жорстокому поводженню.
У звіті також згадується практика відспівування живих людей. Роман Назаренко, директор Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету, назвав це «екзистенційним проявом зла».
За даними правозахисників, задокументоване є не окремими інцидентами, а частиною системної політики окупаційної влади Росії щодо релігійних громад, які не підпорядковуються Російській православній церкві або не підтримують ідеологію так званого «русского мира».
Переслідування як інструмент окупації
Автори звіту наголошують, що дії Росії на окупованих територіях мають ознаки воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Юристка Анастасія Донець підкреслила, що для індивідуальної кримінальної відповідальності потрібне подальше розслідування, однак уже задокументовані факти свідчать про цілеспрямований тиск на українську релігійну ідентичність.
За її словами, знищення релігійних лідерів – це спосіб зруйнувати громаду і позбавити людей духовного та суспільного опору. Саме тому, наголошують правозахисники, переслідування священників і вірян слід розглядати ширше, ніж просто обмеження свободи віросповідання.
Окремо у звіті згадується, що російська адміністрація на окупованих територіях фактично заборонила діяльність більшості релігійних громад, окрім лояльних парафій, підпорядкованих Російській православній церкві. На думку дослідників, це є спробою встановити повний контроль над релігійним життям.
Контекст
Правозахисники зазначають, що реальні масштаби переслідувань є більшими, ніж ті, які вже вдалося задокументувати. Частина постраждалих досі не готова говорити через пережиту травму, страх повторного переслідування та відсутність безпечних механізмів фіксації злочинів.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що російська окупація супроводжується не лише викраденнями та катуваннями цивільних, а й системним тиском на релігійні громади на захоплених територіях. У попередніх матеріалах видання йшлося про схожі свідчення людей, які пережили полон і насильство.
