Без Табу відзначає один з важливих акцентів передвиборчої кампанії Петра Порошенка, який яскраво проявив себе цієї весни.
Розважливий політик намагається розпочати передвиборчу кампанію трохи раніше за потенційних конкурентів. Досвідчений політик, в свою чергу, розпочинає її на другий день після власної перемоги на попередніх виборах. Саме за цим принципом діють Петро Порошенко та його команда – сумніватися в цьому вже не доводиться. З наближенням дня, який має дати відповідь на питання «бути чи ні другій президентській каденції», на політичному портреті голови держави починають вимальовуватися цікаві риси, якими жоден з його попередників похвалитися не міг.
Наближені до Банкової ФОПи та політтехнологи зараз намагаються розіграти карту, що протягом останніх 17 років приносить успіх президенту сусідньої держави. Ні для кого не є таємницею те, що у відносно близькому оточенні Володимира Путіна іноді люблять дати виставу у жанрі «добрий цар, погані бояри». Особливо відданій частині електорату іноді дійсно треба показати красиву картинку: перша особа на прохання громадськості карає якогось зарозумілого чиновника найвищого класу або просто йде з народом на компроміс, до якого підлеглі першої особи не готові щонайменше морально. І виходить це зазвичай настільки вдало, що навіть Станіславський свого часу повірив би у щирість акторської гри.
Найбільш яскравим прикладом подібної вистави була шедевральна розправа з Юрієм Лужковим. Мер Москви ще наприкінці другого терміну Бориса Єльцина був серед тих, хто висловлювався категорично проти кандидатури колишнього керівника ФСБ на роль нового голови РФ. Але Путін дивним чином не став його чіпати після того, як офіційно став господарем Кремля. Змісити з багном дідугана в кепці він руками свого вірного сатрапа Дмитра Медведєва вирішив лише десять років потому, коли народ чи не вперше став публічно демонструвати… ні, поки що не невдоволення, а лише неоднозначне ставлення до правлячого режиму. Електорату кинули кістки та недоїдки політичного трупу, а натомість отримали додаткову порцію голосів «за» на найближчих виборах. Класика жанру, ні додати, ні відняти.
Петро Порошенко поки що не має потреби «множити на нуль» когось з учорашніх соратників – не в останню чергу через те, що вони самі швидше за все перегризуться між собою напередодні виборів. Але у перегонах, як відомо, треба не стільки озиратися на суперників, скільки самому демонструвати необхідні для перемоги швидкість та потужність. І, як бачимо, Петро Олексійович вже почав набирати оберти. За останні кілька тижнів президент щонайменше двічі показав себе «добрим царем», йдучи на поступки тим, на кого зазвичай не було заведено звертати уваги. Мова не лише про «борців з режимом» різного рівня ідейності, але й про простий люд, думка якого можновладців раніше не цікавила.
Спочатку президент Порошенко за допомогою одного-єдиного, але таки геніального ходу змусив антикорупціонерів ненароком сказати кілька дійсно теплих слів на свою адресу. Це нагадало казку про Нільса та диких гусей, коли король мав оголити голову, а головний герой – лишитися у капелюсі. Людям, що від самого початку слідкували за ситуацією, було чудово зрозуміло, що абсолютна більшість правок імені Тетяни Чорновіл на засіданні комітету ВР не пройде випробування голосуванням через неадекватність прописаних вимог. І «випадкове» ухвалення однієї з процедур було зовсім не випадковим, схоже – у парламенті ж вже бувало так, що депутати не розуміли, за що голосували, і потім терміново намагалися відкликати свої голоси.
Що було далі, бачили вже всі. Спочатку суспільство вибухнуло від невдоволення, причому цілком всерйоз, а не жартома. Потім голова держави звернув увагу на цей ґвалт і висловив бажання спробувати домовитися з особами, чия діяльність, м’яко кажучи, не подобається його оточенню. В підсумку усі нібито лишилися при своїх – антикорупціонерам таки доведеться заповнювати електронні декларації. Але відповідно до волі президента з плечей причетних до різноманітних ГО третіх осіб цей вантаж скинули.
В сухому залишку левова частка суспільного негативу вилилася на Тетяну Чорновіл як на своєрідну «виконавицю», хоча зрозуміло, що авторство ідеї належить комусь з оточення «хорошого царя». А Віталій Шабунін на правах фронтмена антикорупційного руху мимоволі змушений був визнати, що Петро Порошенко все ж готовий не лише працювати батогом. 1:0 на користь Банкової.
Цього ж тижня Петро Порошенко чудово зіграв на почуттях пересічних українців, коли запропонував скасувати «абонплату» за користування газотранспортною системою. І ніхто чомусь не поставив перед собою цікавого питання: а що, раніше президенту цей закон не видавався щонайменше дивним?
Президент «відновлює справедливість»
Розрахунок знову був гросмейстерським: спочатку народ кілька днів проклинав можновладців та олігархів, особливо часто згадуючи недобрим словом Дмитра Вовка, а коли публічне невдоволення начебто пішло на спад, патриції вирішили заспокоїти плебеїв.
Цікаво, що цього разу першим висловитися дали Володимиру Гройсману – людині начебто й цінній, але зовсім не незамінній. Начебто й дрібничка, а на його особистий рейтинг це вплине позитивно. А вже потім і сам голова держави висловив свою пропозицію – мовляв, панове, давайте зробимо усе так, як було раніше. Чим закінчиться ця історія, поки невідомо, але нудьгувати точно не доведеться.
І ось тут варто згадати про головний нюанс. До президентських виборів наче далеченько, а от парламентські мають відбутися вже наступного року. Правда в тому, що майже всі парламентські партії, що потрапили до Ради восьмого скликання, мали високі рейтинги перш за все завдяки харизматичним лідерам та засновникам, а не ідеології. От і за БПП голосуватимуть чи не голосуватимуть, відштовхуючись перш за все від того, що сказав чи зробив президент. При цьому на наявність у списках «поганих бояр», усіх цих Кононенків, Грановських, Березенків та Гончаренків, їхні нещодавні критики і зважати швидше за все не будуть.
Головне, щоб цар був хорошим. А інше якось переживеться.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець