Буча в Коцюбинському, або Дерибан без меж

На засіданні було спекотно

У селищі під Києвом провели виїзне засідання антикорупційного парламентського комітету. Нардепи хотіли поговорити про захист Біличанського лісу від вирубки під забудову та про захист місцевих активістів, які цей ліс відстоювали. Але знову запахло виборами.

Активісти кажуть, що у залі клубу селища Коцюбинське місцевих було людей зо двадцять – це й видно було по голосуванню за те, щоб виступала їхня представниця. Решта залу та, власне, його більшість – ті, що як по команді перекрикували опонентів – начебто представляли Ірпінь, партію «Нові обличчя» міського голови Володимира Карплюка. І серед них були ті, хто отримував свого часу у цьому лісі ділянки під забудову. Біля клубу справді стояв бус із назвою партії, а бабусі у залі перед початком засідання перегукувалися, що, мовляв, обов’язково треба отам у коридорі зареєструватися від «Нових облич».

Трохи тиші - під час виступу третьої сторони, представників прокуратури. Можливо, тому, що самий фактаж, нуль емоцій.

Так от, з 2013 року прокуратурою Київської області пред’явлено 501 позов щодо повернення землі, яку видали у 2008 році під забудову рішенням Коцюбинської селищної ради. Перед цим межі селища Коцюбинське розширили за рахунок шматка 72 га лісу, який належав до території Києва.

Більше 300 людей з тих, що отримали ділянки у приватну власність, перепродали їх. Прокуратура готує позови, щоб повернути ці ділянки навіть після перепродажу. По частині справ, де ділянки не були перепродані, їх вже повернуто, частина справ ще у процесі. Скаржаться, що справ багато, а співробітників, які ними займаються – лише 32.

У 2014 році цю землю приєднали до національного природного парку «Голосіївський». Такий статус надав Президент України своїм указом. Але статус є, а чітко визначених меж нема. І не зрозуміло, де саме не можна рубати і забудовувати.

У прокуратурі кажуть, що мова не йде про приналежність цих земель до Коцюбинського чи до меж Києва – згідно з законодавством, приватизувати все одно не можна.

При цьому повідомлення про підозру нікому не оголошено, бо для цього треба визначити розмір збитків – вартість ділянки плюс вартість дерев, які на ній були. За 8 років цього чомусь зробити не вдалося.

Тепер у тих, хто повернення землі не хоче, є аргументи: за ці роки на ділянках побудували спортивну школу для дітей та церкву – де їх тепер подіти? Це не єдине, що побудували, але й це також, для підстраховки, напевно.

Є й інші нюанси. Земельні ділянки підлягають поверненню, але якщо забудовано в період чинності рішення - законодавчо така ситуація не визначена, і це питання до Кабміну.

Для приведення ділянки до меж Голосіївського нацпарку чекають оформлення державних актів. Навіть ті ділянки, що мають держакти, не внесені в земельний кадастр, і це дозволяє місцевій владі розпоряджатися землею. Головне – визначити межі, а у Києва їх фактично нема.

Активісти кажуть, що Київ має провести інвентаризацію землі, якщо вважає Біличанський ліс своєю територією. Але київська влада не хоче вносити зміни до бюджету для фінансування розробки документації. Ірпінські активісти запропонували взяти на себе витрати, але це виглядало несерйозно. До того ж згадали, что нацпарк не може фінансуватися з місцевих бюджетів.

Зрештою все виглядає так, що процес визначення меж просто гальмують, бо це зробить землю недоторканою.

Нардепи, нацполіція та прокуратура зібралися у Коцюбинському якраз на ранок після того, як сплив термін прийому документів від кандидатів на позачергові вибори до Коцюбинської селищної ради. Позачергові – тому, що до цього сільраду своєю постановою розпустив парламент. Через те, що представники партії ірпінського мера фактично «рейдернули» адмінбудівлю, і сільрада проголосувала за недовіру сільській голові Ользі Матюшиній. Це все було у квітні. Тепер представники «Нових облич» скаржилися, що їх напередодні до самої ночі не хотіли реєструвати для участі у перевиборах.

На зустрічі у коцюбинському клубі переважно сварилися на присутню там Ольгу Червакову, яка є співавтором постанови про розпуск Коцюбинської сільради. Але серед авторів постанови на сайті Верховної Ради є прізвище, яке в контексті виглядає більш цікавим. Віктор Галасюк, депутат від «Радикальної партії», колишній директор BIONIC Hill – інноваційного парку, який будували на території колишньої військової частини у Біличанському лісі. Не добудували. Ірпінські делегати (чи ти щиро, чи то щоб відволікти увагу від своєї причетності до розтягання ділянок) запевняють, що з Києва до BIONIC Hill забудовники хочуть провести через ліс комунікації і продовжити будівництво – і через це весь гармидер.

За період відчужень, вирубок та забудов у боротьбі постраждало кілька місцевих активістів та депутатів. Нацполіція звітує, що ці справи у процесі розслідування, по одному випадку встановлений нападник, матеріали передано до суду. Один з активістів на це говорить, що побиття не розслідується, звинувачує у затягуванні міську владу та правоохоронців, конкретних прізвищ не називає, у залі «організована більшість» його тим часом звинувачує у самопіарі.

Наостанок у «ірпінській делегації» опоненти ідентифікують такого собі Петра Щербину, колишнього медіа-консультанта Сандея Аделаджі - улюбленого проповідника колишнього київського мера Леоніда Черновецького, теж ласого до землі.

Після згадування про те, що весь цирк, у який невблаганно перетворюється виїзне засідання – це накрутка напередодні виборів, у залі на півхвилини вирубає світло.

Вислухавши усі пропозиції, серед яких найпритомніша - продовжити мораторій на зміну цільового призначення земель, делегація продовжує дебати надворі. Гості та місцеві стають купками, ще трохи намагаються говорити, так само: депутати – про ліс, місцеві – про вибори. І зрештою всі розходяться по домівках, так і не побившись.

Коли їдеш із Коцюбинського назад у Київ, за вікном все те саме, але сприймається цей пейзаж вже якось у контексті цього галасливого засідання. Біля клубу, де засідав з місцевими парламентський комітет, вкладають плитку – по всьому подвір’ю, щільно, залишаючи довкола стовбурів дерев десь по двадцять сантиметрів живої землі, не більше. Ось пролітає за вікнами громадська приймальня «Нових облич», неподалік - Київський деревообробний завод Міністерства оборони України. Білборд біля лісу із текстом: «Замість порожніх слів – реконструкція парку! Нові обличчя – реальні справи!». Потім - реклама твердопаливних котлів. Нові багатоповерхівки аж до неба, а поряд з ними – двоповерхові старі будинки. Хвиля новобудов вже наступає на них, як скрізь у радіусі досяжності до столиці. А між останньою вулицею Коцюбинського і трасою на Київ на кількасот метрів дороги – кущі, зелене листя, височенні сосни. Але вже не вищі за нові багатоповерхівки.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!