Бої без правил: Що робити Україні без Будапештського меморандуму?

13:05, 05 декабря
Будапештський меморандум не мав дієвості й не забезпечив безпеку України - фото 1
Будапештський меморандум не мав дієвості й не забезпечив безпеку України

5 грудня 1994-го був підписаний Будапештський меморандум. Рік тому Без Табу публікував статтю про рекомендації експертів, які на круглому столі обговорювали, як країні, що віддала третій за потужністю ядерний арсенал, убезпечити себе в умовах російської агресії. Ці рекомендації досі є актуальними.

В умовах нових правил гри намагалися виробити нові методи протидії. Але навіть у середовищі, де ніхто гарантовано не назве Будапештський меморандум Бухарестським, не змогли дійти якоїсь згоди.

Щодо співпраці з НАТО учасники дискусії, організованої Інститутом світової політики, зазначили, що тут важливо відійти від постійного проведення тематичних конференцій та зосередитись на конкретній співраці з чіткими критеріями ефективності.

Закордонні дипломати радять Україні змінити імідж тягара та вічного прохача допомоги серед потужних держав. При цьому наголошують, що у тому, чого хоче Україна та що їй можуть запропонувати, є певний «розсинхрон», і зараз країна «не може абсорбувати той рівень допомоги, що їй пропонується».

За їхніми словами, ми маємо довести, що допомагати Україні потрібно не через вимоги Будапештського меморандуму, а тому що це варто робити, тому, що це корисно.

Виглядає це, правда, більше як погане виправдання в умовах, коли угода все одно не працює.

Серед внутрішньоукраїнських рекомендацій переважає схильність допомагати собі самотужки, не особливо розраховуючи на закордонну підтримку, принаймні доти, доки питання вступу до НАТО поки що є далекою перспективою.

Україні на цьому етапі безпекової співпраці і ззовні, і зсередини радять працювати над власним піаром: нагадувати про участь у міжнародних місіях, про те, що вона зараз фактично захищає Європу від російської агресії, пропонувати міжнародним безпековим структурам свій практичний досвід протидії гібридній війні (бо, наприклад, Фінляндія вже анонсувала створення відповідного центру з цього напрямку). Також корисно було б звернути увагу Заходу на Балкани і Чорноморський регіон, бо зараз вона переважно зосереджена на Балтійському.

Останнім часом акцент намагаються робити на тому, що перемогти можна не прямою силою, а розумом, нестандартними альтернативними методами. Під час дискусії презентували доповідь Інституту світової політики щодо асиметричної безпекової моделі. На обкладинці цього дослідження – Давид і Голіаф, як найкраща ілюстрація концепції. Модель пропонують застосовувати у наших умовах обмежених ресурсів, розрахована вона на перехідний період до вступу в НАТО, який може затягтися на 10-15 років.

Серед пунктів – високотехнологічна мережева армія, що має увійти до десятки найбільш потужних європейських.

Акцент – на розвідці, силах спеціальних операцій, інформаційних війнах, перепідготовці армії, наприклад, керуючись досвідом Сингапуру, щоб зробити агресію невигідною, переконати, що її не варто навіть починати.

Автори ідеї пропонують поєднувати вирішення питань зовнішньої безпеки з вирішення внутрішніх соціально-економічних проблем, робити популярною ідею власної державності, а для цього – підвищувати довіру між громадянами і владою, позбавлятися від олігархату, що «воює на два фронти – проти громадян та проти влади», боротися з корупцією, що фактично призвела до «ерозії оборонної сфери». Але останні пункти поки що виглядають надто теоретичними. Особливо в умовах передвиборчої кампанії, яка поки що не зветься так офіційно, але від того не перестає нею бути.

Надзвичайний і Повноважний Посол Сполученого Королівства в Україні Джудіт Гоф зазначила, що Будапештський меморандум був меморандумом порозуміння і чітких юридичних наслідків не мав, а передбачав лише консультації. Росія його порушила і згодом участі у консультаціях не взяла.

При цьому британці відмовляють українців від думок про симетричні дії. Якщо меморандум не виконується, Україна могла би повернути собі ядерний статус – але нас від цього застерігають. Наприклад, аргументи старшого наукового співробітника Програми з дослідження Росії та Євразії Королівського інституту міжнародних відносин Джеймса Шерра наступні: невідомо, скільки це коштуватиме і до яких наслідків призведе. Наприклад, на Заході побоюються, що такий крок стане подарунком для російської пропаганди і змусить європейські країни сісти з Росією за стіл переговорів.

Хоча у те, що Україна доволі швидко могла би відновити цей статус, не сумніваються ані британські, ані українські експерти.

Правда, міністр закордонних справ у 2007-2009 роках Володимир Огризко вважає, що можна обійтися і «варіантом лайт»: наприклад, ракетами середньої дальності, до 5000 км, що було би засобом стримування агресії РФ не гірше за ядерну зброю.

Не на користь тез про бодай якісь перемовини – переконаність деяких учасників дискусії у тому, що Росія - наш екзистенціальний ворог, що прагне знищити Україну як суб’єкт політичної реальності. У сприйнятті ж Будапештського меморандуму, його порушення та всього, що відбулося внаслідок цього, існують два підходи. Під час дискусії їхніх прибічників розділили за віком, але, напевно, ця межа не є такою чіткою. Просто одні ще вірять у існування і дію міжнародних договорів, інші вже зрозуміли, що про них варто забути як про явище, і діяти, вже відштовхуючись від нових обставин та поведінки супротивника.

Експерти нагадують, що Будапештський меморандум був не єдиним документом, що був порушений – були ще російсько-українські угоди 1997 року. А якщо згадати перспективу зміни політичного вектору у Франції, нідерландський та британський референдуми, то цілком зрозумілим стає застереження, що пролунало під час дискусії: «Ми прокинулися у світі, у якому більше немає гіроскопа».

Розмова могла би завершитись на цій «оптимістичній» ноті, але, напевно, щоби вже добити експертне коло, згадали і про те, що дві країни-учасниці Будапештського меморандуму теоретично можуть так само домовитись про непідтримку України, як вони у 1994-му домовились про її підтримку.

І при цьому для Британії, наприклад, немає нічого більш некомфортного, ніж опинитися «на шпагаті» між Штатами та Євросоюзом. А у Штатах новий президент, напевно, спробує дратувати Росію вирішенням питань альтернативної енергетики та військовою протидією – але, зрештою, є людиною непередбачуваною, і такою ж може стати і його політика.

Тобто давня порада зберігати спокій і чистити кулемет набирає актуальності. І в очікуванні дискусій про повернення ядерного статусу варто не забувати і про той простір для диверсій, що ми маємо станом на тепер. Наприклад, у деяких випадках ми ще можемо шантажувати росіян життєво важливими запчастинами дніпропетровського походження. А запчастини харківського походження, як бачимо, взагалі у деяких випадках стають інструментом диверсії самі по собі.

Без Табу
Публикации