Американські гіга-павербанки для України: як 85 мільйонів євро допоможуть втримати світло взимку
Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC) погодила кредит на 85 млн євро для ДТЕК на створення промислових систем накопичення енергії, про що повідомляє видання «Фокус». Велетенські батареї мають застрахувати мережу від раптових дебалансів, хоча повністю замінити зруйновану генерацію вони не зможуть.
Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC) схвалила кредит на 85 млн євро для проєкту ДТЕК із систем накопичення енергії, який має отримати 200 МВт потужності та 400 МВт·год енергоємності. Про це повідомив енергетичний експерт, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
БЕЗ ТАБУ розповідає, що означає цей проєкт для енергосистеми та чи може він реально зменшити ризик відключень узимку.
Що саме планують збудувати
Йдеться про комплекс промислових батарей, який розмістять на шести майданчиках у центральній частині України. За словами Омельченка, загальна вартість проєкту становить близько 125 млн євро.
Експерт називає це найбільшим кредитним фінансуванням DFC в енергетичному секторі України від початку повномасштабного вторгнення.
Як це допоможе мережі
Накопичувачі енергії здатні реагувати на аварійні зміни в системі за лічені мілісекунди. Це дає змогу підтримувати частоту, компенсувати короткочасні дебаланси та не допустити, щоб локальна проблема переросла у масштабнішу аварію.
Ще одна функція таких батарей – робота в режимі «перенесення» енергії: вони заряджаються в години надлишку електроенергії, а потім віддають її під час пікового споживання. Саме так, за словами Омельченка, підвищується гнучкість енергосистеми, де одночасно зростає частка атомної, сонячної та вітрової генерації.
Важливий і розподілений формат проєкту: батареї стоятимуть на шести окремих майданчиках, тому пошкодження одного об’єкта не означатиме втрату всього комплексу.
Чого ці батареї не можуть зробити
Водночас накопичувачі не виробляють електроенергію самі по собі. Омельченко наголосив, що 200 МВт – це потужність, яку система може віддавати приблизно протягом двох годин, з огляду на енергоємність у 400 МВт·год.
Тож такі батареї не замінять зруйновані теплові або гідроелектростанції й не здатні самі по собі запобігти масштабному блекауту після системного удару по енергетиці.
На думку експерта, накопичення треба розвивати паралельно з розподіленою газовою генерацією, сонячними та вітровими станціями, посиленням міждержавних перетинів, модернізацією мереж, фізичним захистом об’єктів і протиповітряною обороною.
Що означає рішення DFC для ринку
Омельченко вважає, що підтримка великого енергетичного проєкту в країні, де триває війна, показує: частину воєнних ризиків можна оцінювати й страхувати. Це важливий сигнал для потенційних інвесторів, але не гарантія масового приходу приватного капіталу.
Для цього, за його словами, Україні потрібні прогнозовані правила ринку, зрозуміла модель оплати допоміжних послуг, прозорі умови приєднання до мереж і захист прав інвесторів.
«Сучасна енергетична стійкість – це вже не лише кількість встановлених мегаватів. Це здатність системи швидко реагувати на удари, маневрувати, локалізувати аварії та відновлювати роботу», – підсумував Омельченко.
Окремо експерт наголошує: для України стратегічна цінність таких систем полягає саме в підвищенні керованості енергосистеми, а не в заміні знищеної генерації. У зимовий період це може зменшити наслідки аварійних ситуацій, але не скасовує ризиків, пов’язаних із російськими ударами по енергоінфраструктурі.
Напередодні народна депутатка Роксолана Підласа заявляла, що уряд відклав частину витрат на підготовку до зими, зокрема на захисні споруди для енергетичних об’єктів. На цьому тлі запуск нових систем накопичення енергії виглядає як спроба хоча б частково посилити стійкість мережі до пікових навантажень і аварій.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що українська енергосистема входить у холодний сезон із високими ризиками через удари по генерації та мережах, а урядові й ринкові рішення не завжди встигають за темпами руйнувань.
