Життя на глибині семи метрів: як прифронтове Запоріжжя будує підземні дитсадки та лікарні
Коли підльотний час ворожої ракети вимірюється десятками секунд, бігти до сховища з верхніх поверхів стає смертельною лотереєю. Як повідомляє «Настоящее Время», прифронтове Запоріжжя через постійні обстріли змушене розбудовувати повноцінну підземну інфраструктуру — від лікарень до перших зведених із нуля дитячих садків.
У прифронтовому Запоріжжі через постійні російські обстріли розвивають мережу підземних шкіл, дитсадків і лікарень, щоб люди могли безпечно працювати й навчатися навіть під час тривог. Про це повідомляє «Настоящее Время».
БЕЗ ТАБУ розповідає, чому місто фактично змушене переносити частину інфраструктури під землю та як у Запоріжжі намагаються зберегти освіту й медицину в умовах війни.
Ракета за 30 секунд: чому старі правила не працюють
У місті, де сирена може вмикатися з паузою лише у кілька хвилин, звична міська рутина кардинально змінилася. Лише за одну добу Запоріжжя та область можуть переживати до 800 ворожих ударів. Спецтехніка на вулицях уже давно обладнана сітками від FPV-дронів, а над пішохідними зонами з'являються захисні антидронові тунелі.
Як пояснює виконувачка обов'язків міського голови Запоріжжя Регіна Харченко, звичайні протоколи безпеки тут просто не працюють. Якщо в тиловому місті вчителі мають кільканадцять хвилин, щоб організовано спустити клас, то в прифронтовому місті балістика чи керовані авіабомби долітають за 30–40 секунд. За цей час евакуювати групу дворічних дітей фізично неможливо.
Саме тому Запоріжжя обрало радикальний шлях: не бігти до укриття під час кожної тривоги, а переносити навчання й базові послуги під землю на постійній основі. Поки в спальних районах завершують перші модульні сховища для мешканців багатоповерхівок, для малечі створили окремий простір безпеки.
Дитинство без сирен і вибухів
У місті вже працює перший в Україні підземний дитячий садок, зведений під час війни з нуля. Об'єкт розташований на глибині семи метрів, має автономне енергоживлення, запаси води та потужну систему примусової вентиляції, яку персонал називає «легенями» закладу.
Раніше діти тіснилися в колишньому овочевому підвалі без належних умов, де поміщалося лише кілька малюків. Новий підземний простір розрахований на понад сотню вихованців у десяти вікових групах. Тут є сучасний ремонт, меблі, логопедичні кабінети й головне – повна звукоізоляція від того, що відбувається нагорі.
Місцева влада на цьому не зупиняється: до кінця року в Запоріжжі обіцяють відкрити ще два аналогічні підземні садочки, кожен з яких зможе приймати до 140 дітей і вихователів. Для тисяч родин це можливість повернутися до роботи та зберегти бодай частину звичного життя для дітей.
Паралельно в місті готують підземні відділення лікарень і нові шкільні простори, аби ключові сервіси могли працювати навіть у разі чергових масованих атак. Фактично йдеться не про тимчасове рішення, а про нову міську модель виживання в умовах затяжної війни.
Запоріжжя стало одним із символів того, як прифронтові громади змінюють інфраструктуру під реалії фронту. Те, що раніше вважалося екстреним заходом, тепер перетворюється на буденну необхідність для тисяч людей.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що у прифронтових містах України дедалі частіше будують не лише укриття, а й повноцінні підземні простори для навчання та роботи.
