Блогер Сергій Іванов, який виступає у якості свідка по справі "батька "ЛНР" Олександра Єфремова, ділиться враженнями від побаченого.
Головний висновок, який я зробив сьогодні під час судового засідання у справі Єфремова, полягає в наступному: він нічого не зрозумів. Він дійсно не розуміє, за що сидить. Півтора року за ґратами, а він так і не зміг зробити принаймні припущення щодо своєї ймовірної провини.
Він дивиться на суд ошалілими очима - «ви на кого замахнулися, раби» - червоніє від люті, коли чує щось неприємне про себе, він просто не в змозі перетравити той факт, що існують люди, для яких його велич, правота та богообраність, у які він свято вірить, - аж ніяк не очевидні речі.
Не варто захоплюватись його поведінкою і засівати треди коментарями про «мужність». Порівняно з ким він «мужній» - з Насіровим? Даруйте, але на тлі Насірова навіть вафлі «Артек» - взірець непохитності.
Олександ Єфремов на суді / фото - Сергія Іванова
Не треба цього пафосу про ворогів, які заслуговують на повагу. Ні на що цей конкретний ворог не заслуговує. Навіть на співчуття - адже його зіркова хвороба коштувала нам надто дорого.
Найпаскудніше в цій ситуації те, що таких «єфремових» в Україні дуже багато. Непокараних винуватців масакри в центрі Києва і на Сході. Але за ґратами - він один. І до тих пір, поки так буде, нічого в нас не вийде.
Не можна пірнути в нове життя, не закривши старі гештальти. Небо не дозволить.
Пост Сергія Іванова на фейсбуці