Блогер Галя Плачинда нагадує про сумні роковини - 80 років тому в далекій Карелії почалися масові розстріли українців. Так Москва намагалася винищити український вільний дух та покорити націю.
Не забути. Не простити. Відомстити.
Сьогодні рівно вісімдесят років тому , у лісовому урочищі Сандармох , в холодній Карелії , почалися масові розстріли в’язнів першого «соловецького етапу». Протягом тижня у 236-ти розстрільних ямах засипали тисячу тіл, серед них - тіла трьохсот українців.
Це були не просто українці – це була українська еліта, яку кривава Імперія зла, звичайно ж цілком вмотивовано, вважала своїми смертельними ворогами. Це були ті люди, які усе своє життя відривали Україну від монструальної, ненаситної, лютої Росії - і буквально, на фронтах Української революції , і ментально – своєю творчістю чи науковою діяльністю.
Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний,
племінник Грушевського, професор історії Сергій Грушевський,
письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький разом обома своїми синами, Тарас Вінницький, комісар Української Галицької Армії, письменники, журналісти, військовики, священики, учені…
Традиційно, у Росії до таких українців застосовувався лише один спосіб комунікації – пістолет до скроні.
Масові розстріли почалися на виконання телеграми наркома внутрішніх справ Єжова керівникам тюрем, яка наказувала впродовж місяця провести операцію з «репресування найактивніших контрреволюційних елементів» з числа ув’язнених.
Звісно ж , «найактивнішими контрреволюційними елементами» для Росії завжди були українці. Їх – роздягнутих до білизни, із кляпом у роті (операція була надсекретною, інформація про долю «соловецького етапу» спливла лише у середині 90-х), уночі вивозили на розстрільний полігон, ставили на коліна і приставляли дуло до потилиці.
Ось лише частина із «Списку Санармоху». Помоліться за упокій цих великих і мужніх душ.
1. Авдієнко Михайло Оверкович (1892), член Української Центральної Ради та ЦК УСДРП; редактор тижневика «Радянський статистик»;
2. Атаманюк-Яблуненко Василь (1897), письменник-журналіст;
3. Бадан-Яворенко Олександр Іванович (1894), професор історії;
4. Барбар Аркадій (1879), директор Департаменту охорони здоров'я часів Директорії;
5. Бойко Іван Іванович (1892), український вчений-агроном;
6. Вінницький Тарас (1890), колишній повітовий комісар Української галицької армії;
7. Войтюк Яків Семенович (1894), громадський і політичний діяч на Холмщині, посол до польського Сейму (1922—1927);
8. Волох Омелян (1902), полковник армії УНР, в 1933 р. — голова Українського бюро ВУЦВК Спілки шоферів;
9. Вороний Марко (1904), літератор-журналіст;
10. Вольф Михайло (1890), священик Римо-католицької церкви;
11. Грушевський Сергій Григорович, український історик, племінник голови Центральної Ради, видатного українського історика Михайла Грушевського;
12. Дятлів Петро (1883), професор, колишній член ЦК УСДРП;
13. Епік Григорій (1901), письменник;
14. Зеров Микола (1890), професор літератури, письменник;
15. Ірчан Мирослав (1896), колишній хорунжий УГА, член Компартій Канади та Західної України, письменник-драматург;
16. Косар-Заячківський Мирон (1897), член Політбюро ЦК КП(б)У;
17. Крушельницький Антін (1878), колишній міністр освіти УНР, письменник;
18. Крушельницький Богдан Антонович (1906), син А. В. Крушельницького;
19. Крушельницький Остап Антонович (1913), син А. В. Крушельницького;
20. Куліш Микола (1892), письменник-драматург;
21. Курбас Лесь (1887), режисер, творець модерного українського театру;
22. Любинський Микола Михайлович (1890), міністр закордонних справ УНР (1918), розстріляний 8 січня 1938 року;
23. Мандель Мойсей (1893), завідувач іноземною редакцією видань КП(б)У;
24. Мовчанівський Яків Опанасович (єпископ Афанасій) (1887), церковний діяч, розстріляний 8 січня 1938 року;
25. Озерський Юрій Іванович (1896), голова українського Держвидаву;
26. Олійник Василь (1900), секретар голови РНК УРСР Любченка;
27. Павлушков Микола Петрович, засновник Спілки української молоді, племінник Сергія Єфремова;
28. Панів Андрій, письменник, педагог та журналіст;
29. Пилипенко Борис Кузьмович, музеєзнавець, графік, член групи неокласиків Миколи Зерова;
30. Підмогильний Валер'ян (1901), письменник, літературний перекладач;
31. Полоз Михайло (1891), нарком фінансів УРСР;
32. Поліщук Валер'ян (1897), поет, засновник модерністської групи «Авангард»;
33. Решал Арон (1904), директор Всеукраїнського курортного тресту;
34. Рудницький Степан Львович (1877) — український географ і картограф, академік НАНУ, основоположник української політичної та військової географії;
35. Сірко Василь Петрович, учасник революційного руху на західноукраїнських землях;
36. Сіяк Іван (1887), заступник голови Директорії Бесарабії «Сфатул Церій»;
37. Скубко Борис Тихонович, герой українсько-російської війни 1917—1921, козак Армії УНР;
38. Стрєльцов Микола Костянтинович (1890) — старшина Армії УНР, журналіст і письменник;
39. Хижняк Михайло Федорович (1893) — старшина армії УНР;
40. Чехівський Володимир (1876), професор історії, діяч УАПЦ;
41. Яворський Олексій Климентійович (1892) — поручник Армії УГА і УНР, педагог, науковий співробітник Всеукраїнської бібліотеки при ВУАН.
Пост Галі Плачинди на фейсбуці