Про підводні скелі підготовки Євробачення-2017 в Україні, що перетворилися на сміття, яке винесли з конкурсної хати.
Українським політикам іноді варто щиро подякувати за те, що вони власними чварами відволікають людей від аполітичних катастроф. Одним з таких провалів вже можна вважати Євробачення-2017, яке чи то на щастя, чи то на біду звалилося на голову Україні та Києву. Останні події навколо пісенного конкурсу дехто вже встиг назвати справжнім соромом. Але станом на середину лютого це ще не сором, а так, соромисько, бо час на виправлення численних недоліків ще є, нехай його і лишилося обмаль.
Власне кажучи, зав’язка потенційного провалу сталася днями, коли виконавчі продюсери Євробачення Олександр Харебін і Вікторія Романова, а також більша частина їхніх помічників офіційно вийшли з гри і відмовилися далі працювати над конкурсом. Кадрові перестановки за кілька місяців до важливої події завжди були поганим знаком, але це рішення на відміну від більшості подібних зовсім не було схожим на типовий демарш. Пояснення ж мотивації цього рішучого вчинку просто шокувало не готових до вітчизняних реалій людей.
Виявилося, що фактично команду Харебіна і Романової позбавили звичних повноважень та відсунули від справи ще у грудні, коли фактичним керівником проекту було призначено Павла Грицака. Хтось може зауважити, що цей хід був ледве не єдиним вірним, оскільки новопризначений заступник голови НТКУ вже займався організацією Євробачення дванадцять років тому після перемоги Руслани, і нарікань до нього начебто не було. Але насправді нова мітла так швидко почала мести по-новому, що здивувала усіх.
Пояснення Олексндра Харебіна
Скажімо, бюджет пісенного конкурсу одного чудового ранку суттєво розширився, хоча раніше жодного розширення не планувалося. Більше того, колишній вже голова НТКУ Зураб Аласанія свого часу звільнився саме через те, що грошей на усе необхідне для Євробачення не вистачало і взяти їх за великим рахунком було ніде. А тут зайві 200 мільйонів гривень намалювалися нізвідки! Причому досі незрозуміло, на що їх витрачатимуть – Грицак під час бесіди з журналістами одного телеканалу цілком ввічливо натякнув, що це не їхня справа. Колишні вже виконавчі продюсери, мабуть, раді були б розповісти, що до чого, але для них ця інформація теж є закритою.
Та й якби ж тільки це приховували від них! "Запропонована нам нова структура управління Конкурсом, відсутність прозорості під час ухвалення рішень за ключовими напрямками роботи, відсутність юридичних зобов’язань перед залученими до роботи над Конкурсом спеціалістами, зрив термінів проведення тендерів – усе це, на наш погляд, заважає якісній і своєчасній підготовці до проведення Конкурсу в Україні" – ці слова з офіційної заяви свідчать про те, що для деяких вітчизняних держслужбовців немає нічого святого. Навіть під час організації міжнародного заходу вони починають охоче майструвати корупційні схеми. Хтось заради наживи, хтось просто за звичкою.
В цьому контексті дуже неоднозначно виглядає історія з продажем квитків на Євробачення-2017, що почався у понеділок. Антимонопольний комітет попросив не поспішати зі стартом через необхідність розглянути скаргу ТОВ "Маестро Тікет Сістем" – Грицак відповів щось на зразок "Платон мені друг, але прибуток дорожчий" і прохання це проігнорував. Харебін та Романова зауважили, що якось недоречно починати продаж в той час, коли на руках нема готового проекту схеми посадочних місць – їх у відповідь звинуватили у брехні, але жодних доказів того, що це брехня, не надали. Пересічні покупці обурилися непристойно високою ціною на білети – тут організатори взагалі відмовчуються поки, хоча могли в черговий раз навести слова одразу кількох чиновників про те, що Євробачення-2017 так чи інакше має стати найкращим в історії Конкурсу.
Якщо трохи знати історію та читати старі газети, можна легко зрозуміти, що завищення вартості деяких категорій квитків – це лише перша ластівка. Під час чемпіонату Європи з футболу п’ятирічної давнини тодішні організатори іноді малювали такі цінники, що навіть у цілком забезпечених за європейськими мірками гостей очі на лоба вилазили.
Чомусь одразу ж згадується численна група голландських вболівальників, які оселилися на природі під Харковом у імпровізованому наметовому містечку. Зробили вони це в тому числі через небажання відверто переплачувати місцевим готелям за послуги низької якості (добре, що хоч тарганів у номерах не було, бо років десять тому і таке бувало де-не-де). А власники вуличних торговельних точок у деяких футбольних містах давно вже мають звичку вішати на товари цінники виключно з цифрами без жодного натяку на валюту.
Хороша схема, до речі – наша людина візьме пляшку пива за десять гривень, а ось умовному шведу чи німцю запросто можна впарити, що це ціна в євро. Для цього, щоправда, і клієнт має трапитися зовсім дурний, але ж частенько таки працює!
Не хочеться наврочити, але, чомусь здається, що Євробачення-2017 у Києві може і не стати найкращим в історії Конкурсу.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець