Системне виведення з ладу російських нафтопереробних заводів змусило Москву шукати бензин і дизель за кордоном для забезпечення своєї армії. Про це повідомляє Головне управління розвідки МО України, яке встановило 17 танкерів та капітанів, задіяних у паливних схемах ворога.
Головне управління розвідки Міністерства оборони України заявило, що через дефіцит нафтопродуктів Росія наростила імпорт бензину та дизельного пального з третіх країн, а загальний обсяг поставок за липень-вересень 2026 року перевищив 562 тисячі тонн. Про це йдеться у повідомленні Головного управління розвідки МО України.
БЕЗ ТАБУ розповідає, як російська паливна криза змусила Москву шукати складні та дорогі маршрути постачання, аби підтримувати власний ринок і військову логістику.
За даними розвідки, до схем імпорту були залучені 17 танкерів і їхні капітани – громадяни Росії, Китаю та Індії. Основними напрямками постачання стали Індія, Туреччина, Марокко, Єгипет і Південна Корея.
Після перевалки в цих країнах вантажі доставляють до російських портів Вітіно, Мурманська, Висоцька, Санкт-Петербурга, Находки та Владивостока. Саме там паливо далі розподіляють для внутрішніх потреб РФ.
Зокрема, танкери SINO FAITH, AURORA та TULU у липні та серпні доставили з марокканського порту Tanger Med до Мурманська і Висоцька близько 32, 30 та 37 тисяч тонн бензину відповідно. До цих поставок були залучені російські та іноземні компанії, зокрема структура, пов’язана з підсанкційним «Лукойлом».
Ще близько 32 тисяч тонн бензину з Tanger Med до Санкт-Петербурга привіз танкер IVY PEARL, а DERIN – ще 31 тисячу тонн. На початку вересня танкер WENDRIX, який перебуває під санкціями низки західних держав, доставив до Висоцька понад 29 тисяч тонн бензину з турецького порту Mersin.
ГУР наголошує, що для таких поставок активно використовують перевалку борт-у-борт, аби приховати походження вантажу та ускладнити відстеження ланцюга постачання.
Окремий напрямок – постачання дизельного пального з Південної Кореї. Танкер PEGAS у серпні доставив майже 22 тисячі тонн дизеля з Ульсана до Находки, після чого вантаж переправили до Магадана та Владивостока.
ARAM KHACHATURIAN у липні-серпні доставив із Ульсана до Находки три партії дизельного пального загальним обсягом понад 35 тисяч тонн. На початку серпня це ж судно привезло пробну партію авіаційного палива JET A-1, яку, за оцінкою розвідки, могли використати для лабораторних досліджень, тестування та можливого сертифікування за російськими стандартами.
Ще понад 57 тисяч тонн дизельного пального з Ульсана до Владивостока наприкінці липня та в середині серпня доставив танкер LAYLA. Замовником вантажу була російська «Независимая нефтегазовая компания», яка постачає пальне компанії «ТЗК-АЭРО». Остання за державними контрактами забезпечує потреби збройних сил, ФСБ та інших військових формувань РФ.
Окрему роль у схемі відіграє порт Вітіно. У серпні 2026 року він прийняв понад 194 тисячі тонн бензину з Індії, Туреччини та Марокко. Поставки здійснювали танкери GARNET, MANTA, TALISMAN, BEAST та CHEM NIKOLAS, більшість із яких перебуває під санкціями різних держав.
При цьому російський уряд ще у вересні 2024 року включив Вітіно до кордонів порту Кандалакша та заборонив захід туди іноземних і атомних суден. Попри це, порт і далі приймає судна під іноземними прапорами зі стратегічним для РФ вантажем – паливом.
За даними ГУР, обслуговуванням танкерів тіньового флоту, які доставляють пальне до Вітіно, займається російська компанія «Альтопрае Марин». Її пов’язують із колишніми менеджерами групи Gunvor Геннадія Тімченка.
Зокрема, засновником і директором компанії є Олександр Гордєєв, який раніше працював у структурах Gunvor та «Роснефтьбункер». Інша компанія з такою ж назвою, зареєстрована в Новоросійську, належить Міхаілу Касаткіну – колишньому менеджеру російських структур Gunvor.
«Йдеться не лише про підтримку внутрішнього ринку. Імпорт необхідний для забезпечення державного оборонного замовлення, армійської та фронтової логістики, а також постачання окупованих територій України, Калінінградського ексклаву та віддалених регіонів РФ», – зазначили у ГУР.
У розвідці закликали міжнародну спільноту перекрити канали постачання бензину, дизельного та авіаційного пального до Росії, унеможливити «сірий» імпорт через треті країни та запроваджувати санкції проти суден, капітанів, компаній, портів, терміналів і фінансових установ, які забезпечують цю логістику.
Росія намагається компенсувати дефіцит пального імпортом на тлі ударів по своїй нафтопереробній інфраструктурі. Це створює для неї додаткові витрати й змушує використовувати схеми з перевалкою через кілька країн, що підвищує ризики для всього ланцюга постачання.
Водночас такі поставки показують, що навіть під санкціями Москва шукає способи зберегти пальне для армії, силових структур і окупованих територій. Саме тому розвідка наголошує на необхідності тиску не лише на російські порти, а й на посередників, судновласників та фінансову інфраструктуру.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що Україна системно б’є по російській нафтопереробці, а це дедалі частіше змушує Кремль латати паливні проблеми за рахунок імпорту з-за кордону. Читайте також на БЕЗ ТАБУ.