Російські спецслужби розгорнули проти України масштабну бюрократичну операцію під кодовою назвою «Поштальон», засипаючи держустанови сотнями сфабрикованих скарг від імені реальних громадян. Про це повідомляє «РБК-Україна».
Російські спецслужби й підрозділи ІПСО розгорнули проти України операцію «Почтальон», у межах якої від імені реальних або вигаданих громадян масово надсилають сфабриковані звернення до держорганів і силових структур, повідомляє «РБК-Україна».
БЕЗ ТАБУ розповідає, що йдеться не про одноразову кібератаку, а про спробу використати звичайний механізм звернень громадян як інструмент тиску на українську бюрократію та систему безпеки.
За даними видання, російська сторона збирає персональні дані українців із витоків баз, відкритих джерел і скомпрометованих акаунтів, після чого формує пул «заявників» і від їхнього імені надсилає звернення з болючими темами – від мобілізації та корупції до резонансних подій у громадах.
У таких листах реальні історії змішують із маніпуляціями, а текст часто має однаковий канцелярський шаблон. У частині звернень імена заявників не збігаються з даними поштових скриньок, з яких вони нібито надіслані.
За червень і липень, за інформацією джерел «РБК-Україна», російські підрозділи розіслали понад 500 таких звернень і отримали майже сотню відповідей від українських установ.
Окремий блок цієї операції спрямований проти Сил оборони. Росіяни, за даними джерел видання, намагаються дискредитувати конкретні підрозділи, що мають високий морально-психологічний стан, і спрямовують фейкові скарги до Державного бюро розслідувань, Військової служби правопорядку, прокуратури та Служби безпеки України.
Такі звернення можуть створювати для військових зайве навантаження навіть у випадку, якщо порушення не підтверджуються. Командування змушене витрачати час на пояснення, перевірки та службову переписку замість бойової роботи.
У матеріалі також згадується, що частину фейкових листів росіяни використовують для передавання неправдивих координат або інших даних, які українська сторона має окремо перевіряти.
У ЦПД зазначають, що не всі такі звернення є ефективними: частина з них юридично неграмотна і може не запустити офіційний процес реагування. Водночас навіть частковий результат для росіян важливий, бо кожен офіційний відгук показує, де схема спрацювала, а де – ні.
За логікою операції, сам факт відповіді з боку української установи стає для виконавців сигналом, що сценарій можна масштабувати. Так ворог створює додаткове навантаження на державні органи й намагається імітувати внутрішній суспільний запит.
БЕЗ ТАБУ звертає увагу, що в цій схемі використано одну з базових демократичних практик – право людини звертатися до держави. Саме тому повне закриття каналу звернень було б хибним рішенням, а от посилення перевірки заявників у підозрілих випадках виглядає більш практичним кроком.
Серед варіантів протидії джерела називають додаткову перевірку особи заявника, зокрема через телефонний дзвінок або захищену цифрову ідентифікацію. У перспективі це може бути підтвердження через «Дію» чи BankID, якщо звернення потребує офіційної відповіді.
Водночас надмірне ускладнення процедури може вдарити по реальних громадянах, які справді звертаються по допомогу. Тож мова не про обмеження права на звернення, а про зменшення вразливості системи там, де ризик маніпуляції найвищий.
Бек у цієї історії цілком в українському контексті: російська пропаганда давно пробує працювати не лише через телеграм-канали чи фейки в соцмережах, а й через офіційні канали комунікації держави. Це дозволяє не просто поширювати потрібні наративи, а змушувати українські інституції витрачати час і ресурс на їхню перевірку. Для країни, що живе в умовах війни, така тактика небезпечна саме своєю буденністю – вона маскується під звичайну бюрократію.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав про російські інформаційні операції, які будуються на поєднанні правди, напівправди та маніпуляцій, а також про спроби ворога впливати на українське суспільство через внутрішні дискусії й довірені джерела.