Майже кожен українець, який потрапляє до рук російських військових, проходить через жорстокі тортури — від ударів струмом до імітації розстрілів. Про реальні масштаби воєнних злочинів та те, чому офіційна статистика є лише верхівкою айсберга, повідомляє «Радіо Свобода».
Майже кожен громадянин України, який опинився під контролем російських окупаційних сил або потрапив до полону, піддається систематичним і жорстоким катуванням. Про це свідчать дані правозахисників, оприлюднені під час презентації нового проєкту з документування міжнародних злочинів РФ у Львові, передає Радіо Свобода.
Як повідомляє БЕЗ ТАБУ, масштабне дослідження та надання допомоги постраждалим здійснюється за фінансової підтримки Європейського Союзу. Правозахисники наголошують, що тортури на окупованих територіях та в місцях позбавлення волі в РФ стали щоденною нормою життя і мають ознаки спланованої державної системи.
За словами керівника Харківської правозахисної групи (ХПГ) Євгена Захарова, окупанти катують абсолютно всі категорії населення: чоловіків, жінок, літніх людей та навіть дітей. Статистика свідчить про абсолютну неминучість насильства для тих, хто опиняється в руках росіян.
«Серед цивільних катуванням було піддано, за різними джерелами, 90% всіх, хто був арештований на окупованій території. Серед військовополонених ‒ 95%. Я не бачив жодну людину серед тих, хто потрапив до росіян, яка б не була жертвою катувань або нелюдяного поводження», – наголосив правозахисник.
Юристи ХПГ наразі детально задокументували 1138 конкретних випадків катувань, серед яких постраждалими є 25 дітей, а 115 людей були закатовані до смерті. Найбільшу кількість таких злочинів зафіксовано у період окупації частин Херсонської, Харківської та Київської областей. Лише на Харківщині виявлено 33 місця, де росіяни облаштували катівні.
Окупанти використовують тортури з конкретною метою: вибити інформацію, змусити зізнатися у вигаданих злочинах, примусити до співпраці з окупаційними адміністраціями або публічно продемонструвати лояльність до РФ.
Методи знущань вражають своєю жорстокістю. Постраждалі розповідають про постійне використання електричного струму (під'єднання дротів до вух, носа, пальців та геніталій), нанесення глибоких надрізів, спроби відрізати частини тіла, а також регулярні імітації розстрілів, коли жертву змушують самостійно копати собі могилу.
«Застосовують різні способи катувань. Більшість опитуваних кажуть про особливу жорстокість. Людина, яку катували струмом, дала свідчення, що струм був такої сили, що скручувалось усе тіло і з рота йшла піна», – розповів Євген Захаров.
З початку повномасштабного вторгнення слідчі Національної поліції України розпочали понад 223 тисячі кримінальних проваджень за фактами злочинів російських військових та їхніх пособників, з яких понад 206 тисяч кваліфіковані як воєнні злочини. Офіс Генерального прокурора загалом зареєстрував понад 265 тисяч таких фактів.
Водночас державна система стикається з гострим браком кадрів для розслідування такої кількості справ. На всю країну цим напрямком займаються лише близько 700–800 фахівців органів досудового розслідування та прокуратури. Саме тому допомога неурядових організацій у фіксації злочинів є критично важливою.
Представник делегації ЄС в Україні Асієр Сантільян підкреслив, що документування є основою для майбутнього притягнення винних до відповідальності на міжнародному рівні.
«Захист цивільних не є чимось додатковим, це зобов’язання міжнародного права. Коли важкі злочини залишаються непокараними, то зростає можливість наступних порушень. І тут йдеться не про минуле, а щоб захистити майбутнє», – зазначив Сантільян.
Окремим викликом для правозахисників є документування злочинів проти дітей. Окрім фізичного насильства, Росія здійснює масштабну примусову депортацію, нав'язує українським дітям російське громадянство та документи, фактично утримуючи їх у заручниках.
Представниця організації Memorial-Brussels Стефанія Кулаєва наголосила на необхідності розробки надзвичайно чутливих методик роботи з дітьми, які зазнали травматичного досвіду, та вдосконалення механізмів відновлення їхніх українських документів.
«До питання дітей потрібно підходити дуже чутливо, змінювати ім’я, часом обставини. Маємо навчити, як працювати з дітьми психологам, державним органам, представникам поліції, прокуратури, що робити вчителям у школах», – підсумувала вона.
Російська Федерація на офіційному рівні продовжує заперечувати будь-які звинувачення у воєнних злочинах. Більше того, ще у листопаді 2019 року Володимир Путін підписав закон, яким Росія відкликала заяву про визнання юрисдикції спеціальної комісії ООН щодо розгляду порушень Женевських конвенцій, намагаючись убезпечити своїх військових від міжнародного правосуддя.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що в ООН офіційно підтвердили систематичне застосування катувань та сексуального насильства щодо українських військовополонених та цивільних заручників у російських тюрмах.