Постійні повітряні тривоги та російські обстріли перетворили навчання в столиці на справжній квест із виживання. Про те, з якими викликами щодня стикаються вчителі та як заклади освіти адаптуються до нових реалій, розповідає [«Дзеркало тижня»](https://zn.ua/ukr/EDUCATION/jak-shkoli-kijeva-namahajutsja-zabezpechiti-ochne-navchannja-pid-chas-trivoh-i-obstriliv-holovni-problemi.html).
У київських школах, які працюють під час повітряних тривог і обстрілів, зростає навантаження на вчителів, укриття та батьків. Про це пише «Дзеркало тижня».
БЕЗ ТАБУ розповідає, з якими побутовими й організаційними проблемами стикаються столичні заклади освіти та чому очне навчання в умовах війни перетворилося на постійний компроміс між безпекою і якістю освіти.
Одна з головних проблем – шкільні укриття не пристосовані для повноцінного навчального процесу. У підвальних приміщеннях часто немає окремих кабінетів, тому поруч сидять різні класи, а інколи й уся школа. Через норми площі на одну дитину – близько 0,5–0,6 кв. м – простору для парт і зонування майже не лишається.
Педагоги скаржаться, що змушені працювати на тлі шуму сотень дітей і постійного гудіння вентиляції. У деяких ліцеях уже замовили гарнітури з мікрофонами, а також розглядають тканинні ролети, щоб хоча б частково розділити укриття на окремі навчальні зони.
Ще одна складність полягає в тому, що шкільні укриття використовують не лише учні та персонал, а й мешканці сусідніх будинків. Оскільки такі приміщення працюють цілодобово, люди залишаються там на ніч під час довгих тривог, а вранці це створює додатковий хаос для шкіл.
Після нічних відвідувачів прибиральниці не завжди встигають привести приміщення до ладу до початку уроків. На партах залишаються сміття, розлита кава та інші наслідки нічного перебування людей. Конфлікти виникають і тоді, коли адміністрація намагається відгородити навчальну зону для дітей.
Проблем додають і підземні комунікації. Туалети в укриттях працюють через електричні насоси, які можуть вийти з ладу навіть через дрібні засмічення. У разі тривалих денних тривог це залишає дітей без нормально працюючих санвузлів.
Окремий виклик – одночасне проведення уроків для дітей у школі та для тих, хто навчається онлайн. Такий формат вимагає від учителів подвоєної уваги й підготовки кількох варіантів занять залежно від того, чи урок відбувається у класі, чи в укритті.
У підсумку найбільше страждають дистанційні учні, яким складніше отримати повноцінну увагу вчителя. Водночас педагоги наголошують, що навіть в укриттях діти чують вибухи та лякаються разом із дорослими, які теж працюють у стресових умовах.
У Київській міській державній адміністрації пропонують гнучко організовувати навчання залежно від можливостей укриття. Якщо місця недостатньо, пріоритет віддають молодшим класам, а також 5-м і 9-м, для яких очний формат вважають особливо важливим. Інші паралелі можуть навчатися змішано або чергуватися по тижнях.
Для шкіл без власних укриттів шукають альтернативні приміщення у сусідніх дитсадках або інших закладах. Батькам при цьому нагадують, що забрати дитину зі школи під час тривоги можна лише особисто, а остаточне рішення про відвідування занять після нічних атак залишається за родиною.
Проблема київських шкіл – не лише в нестачі пристосованих укриттів, а й у тому, що навчання тепер доводиться підлаштовувати під повітряні тривоги, комендантські реалії побуту та безперервні зміни безпекової ситуації. Це стосується не тільки столиці: схожі труднощі мають і школи в інших містах, де тривоги лунають регулярно.
Фактично українська школа сьогодні працює в режимі постійної адаптації – від логістики ранкових чергувань до організації уроків у підвалах. Ідеться вже не про комфорт, а про те, як не зупинити освітній процес там, де безпека щодня диктує свої умови.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що у школах під час повітряних тривог окремою проблемою стає і харчування дітей в укриттях, а також організація змішаного формату навчання.