Чому конфлікт серед провладних блогерів-порохоботів, обурених селфі президента Порошенка з їх колегою Мирославом Олешко, – не лише наслідок ревнощів та заздрощів.
Чотири роки тому передвиборчий штаб Петра Порошенка додумався до того, що попередникам в голову не приходило – комусь через несвоєчасність пропозиції, комусь через відсутність здатності думати. На підтримку тоді ще кандидата в президенти було зібрано достатньо строкату інтернет-армію з блогерів, які на той час здебільшого і лідерами суспільної думки-то не були. Якби Петро Порошенко програв вибори, «диванний батальйон» могли б розформувати. Але президентом став той, хто ним став, і переможний склад, говорячи спортивним сленгом, вирішили не міняти та не чіпати.
Ця «непереможна армада», що отримала назву «порохоботи» добряче допомогла новій правлячій еліті і на парламентських виборах, і під час муніципального волевиявлення восени 2015-го. Але вже тоді було очевидно, що павуки різного розміру та кольору, яких поспіхом збирали до величезної банки, одного чудового ранку перегризуться. Бо нічого спільного крім ситуативної підтримки новообраного президента між ними не було. А більшість учасників цієї непевної тусовки за непоганий гонорар кого завгодно продали б без докорів сумління, що довела їхня діяльність.
Щасливий (а для когось нещасливий) день настав 9 березня 2018 року. Доки більшість населення України приходила до тями після останнього офіційного святкування Міжнародного жіночого дня, президент Порошенко зібрав на закриту зустріч зо два десятки наближених до нього блогерів. Зустріч вийшла дійсно закритою, бо представники ЗМІ якщо там і були, то хіба в ролі мовчазних спостерігачів. Тож дізнатися, про що говорили за круглим столом, від незацікавлених осіб було неможливо. І єдине, про що можна говорити зі стовідсотковою впевненістю – це сварка вселенського масштабу через одну-єдину фотографію.
Селфі розбрату
Мирослав Олешко, юний спеціаліст із політичних провокацій, вирішив зробити селфі з президентом. І зробив це за допомогою телефону одного з працівників АП, бо власні гаджети в усіх учасників зустрічі тимчасово конфіскували на вході. Іншим представникам тусовки це не сподобалося настільки, що вони піддали нещодавнього товариша анафемі і виключили з власних лав. Гамір не вщухав навіть станом на ранок понеділка.
Перша реакція була цілком очевидною: таке трапляється, коли султан серед численного гарему раптово вирішує обрати собі улюблену дружину. А ревнощі серед цього збіговиська останнім часом так і перли, причому не лише через боротьбу за перманентну прихильність голови держави, а й через можливість «присісти на потоки». Щоправда, обсяг цих потоків менший, ніж у тих, на яких сидять умовні Ахметов чи Фірташ. Але один важливий факт змусив подивитися на ситуацію інакше.
Одна так звана лідерка суспільної думки зі Змієва під час сутички з Олешком обмовилася про існування неписаної домовленості нічого не фотографувати і не фільмувати. Мабуть, тому і гаджети відбирали перед потраплянням до заповітної зали. Це виглядали дещо дивно в контексті попередньої публічності подібних зустрічей – раніше ж і фотографії були спільні, і розповіді про майже родинну атмосферу. А тут гра в мовчазну конспірацію могла тривати і досі, якби не бажання неосвіченої молоді записатися в Герострати. В чому ж підступ?
По-перше, на зустрічі (якщо вірити опублікованому списку) були присутні два блогери, обличчя та біографії яких досі ретельно приховують від далекого від тусовки люду. Про одного з них, відомого як Mason Lemberg, взагалі важко сказати щось конкретне, крім місця проживання – шукачі усього прихованого навіть не визначилися до пуття, хто саме веде його акаунти в соцмережі. Про іншого, Львівського Батяра, інформації побільше. Принаймні він точно називає себе Богданом Карпенком і стверджує, що є «спеціалістом з IT». Насправді уся його діяльність в сфері високих технологій, схоже, не виходить за межі створення купи інтернет-ботів для атаки на тих, хто сповідує «плюралізм думок».
По-друге, своєрідні звіти провладних блогерів були непристойно схожими. Складалося відчуття, неначе гурт затятих картярів з гальорки банально списав контрольний переказ у відмінника з другої парти. Така ідентичність змушує засумніватися в тому, що лояльному і не дуже читачу згодували щось бодай наближене до правди. Хтось міг би зауважити, що автор передивився Quantico та House of cards. Але версію щодо якихось таємних домовленостей все ж не варто відкидати, доки її не буде спростовано.
Тому і виходить, що конфлікт у благородному сімействі стався не стільки через ревнощі та заздрощі, скільки через елементарне недотримання конспірації. У банальному селфі з президентом начебто й не було нічого крамольного, але правила є правила. Так, навіть для тих, хто деякими суспільними нормами і принципами заради легкого «джинсового» заробітку звик нехтувати. Ця чвара не є першою і, звісно ж, не буде останньою. Бо чим менше часу лишатиметься до дня виборів, тим більше події у заповненій догори павуками банці будуть схожими на новомодне реаліті-шоу, з якого за підсумками кожного епізоду має вилітати щонайменше один учасник.
Найбільш вірне ставлення до мережевої усобиці «порохоботів»
Біда лиш в тому, що саме цих персонажів чомусь призначили впливати на думку електорату. Хоча, з іншого боку, яка паства, такі і пономарі.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець