Без Табу розповідає, як Зураб Аласанія краде у вболівальників футбол, а канали Ріната Ахметова зайняли вичікувальну позицію.
Протягом минулого тижня українські вболівальники готувалися сварити збірну Україну з футболу, що не показує пристойної гри. Наші зненацька перемогли у гостях Фінляндію, тому зрада нібито скасувалася. Але там, де не розчарує вітчизняний спорт, глядача обов’язково спробує добити вітчизняне телебачення. І вибрик телевізійників цього разу пов'язаний з футболом напряму.
Як відомо, наступного року в Росії має відбутися черговий за ліком чемпіонат світу з футболу. Мільйони українців слідкуватимуть за його перебігом незалежно від складу учасників, і за два десятиліття публіка звикла до трансляцій матчів на загальнодоступних каналах. Нікого, здається, не хвилює той факт, що в цивілізованих країнах подібне задоволення давно вже не є безкоштовним. Проте хвилювати зараз має зовсім не вартість – можливий варіант, за якого дивитися футбол наступного літа доведеться хіба що у всесвітній мережі.
Починати, мабуть, треба з того, що на одну з керівних посад українського медіапростору повернувся Зураб Аласанія. У квітні він очолив Національну суспільну телерадіокомпанію України, одним зі структурних підрозділів якої є канал UA:Перший, також відомий пересічному українцю як УТ-1. Саме цей канал три роки тому був одним з трансляторів чемпіонату світу, що проходив у Бразилії. Але вже наступного літа від показу матчів молодіжного мундіалю (в якому збірна України, на відміну від дорослого, участь брала) Зураб Аласанія та його підлеглі відмовилися.
Причина відмови досі виглядає дивно. Тодішній голова НТКУ вирішив, що непатріотично транслювати спортивні події, під час яких рекламується сумнозвісний Газпром – російська державна компанія, за рахунок прибутків якої фінансується військова агресія на українській території.
При цьому ніхто чомусь не пояснив Зурабу Аласанії кілька простих речей. Наприклад, за його логікою міжнародні матчі під егідою FIFA та UEFA в Україні транслювати взагалі не можна, оскільки «Газпром» є ледве не генеральним спонсором цих організації. Через це і чемпіонат світу-2018 у Росії ніхто не забере. Звучить це ніби смішно, але насправді дуже сумно.
Рівно за півроку після скандалу, здійнятого Аласанією, УТ-1 транслювало клубний чемпіонат світу-2015, спонсором якого був саме російський газовий монополіст. Тоді медіаменеджер чомусь змирився з присутністю рекламу окупантів. Нині ж Аласанія знову повернувся до старої пісні про шкідливість турнірів під егідою «Газпрому».
Проте головна проблема полягає навіть не в позиції патріотичного до маразму чиновника. Справа в тому, що права на трансляцію Мундіалю продаються виключно у пакетів з правами транслювати Кубок Конфедерацій. Це фактично нагадує сумнозвісний радянський магазин «М'ясо-молоко», де покупцю в навантаження до трьохсот грамів яловичої вирізки ледь не силоміць запихали до сумки здоровезну голу кістку, з якої навіть бульйону путнього не звариш. Відмовишся брати «добавку» – наступного разу і без вирізки можеш лишитися, бо продавчиня дуже злопам’ятна і не любить, коли хтось намагається з нею сперечатися.
Кубок Конфедерацій в даному випадку є тією самою кісткою. Спортивна цінність цього турніру є близькою до нулю, а потрібен він виключно для того, щоб чиновники FIFA перевірили на практиці інфраструктурну готовність країни-господарки Мундіалю. Цього разу максимально близький до основного склад привезуть хіба що діючі чемпіони Європи, португальці (якщо не рахувати господарів, які альтернативи просто не мають). Пересічному глядачеві тут просто не буде на що дивитися, а статистичні генії що так, що інакше знайдуть, де подивитися на вчорашніх резервістів збірної Німеччини.
За відмову транслювати поєдинки КК-2017 жодних санкцій в угоді між світовою федерацією футболу та українськими мовниками начебто не передбачено жодних санкцій. Але гарантовано стверджувати цього не може ніхто. Кінець кінцем, згадайте, чому Росії відмовили в участі в Євробаченні-2018, що пройде в Португалії. Ні, не тому, кремлівські «стратеги» відмовилися шукати заміну Юлії Самойловій, якій через незаконні подорожі до Криму СБУ заборонила в’їзд до України – справа в тому, що Москва відмовилася транслювати конкурс, в якому не братиме участь його представниця. В тому випадку, щоправда, санкційні норми були прописані цілком однозначно. А тут жодної ясності нема.
Хтось може поставити логічне питання – а чому від трансляції товариського фактично турніру відмовилися канали, що належать Рінату Ахметову? Мова не лише про Футбол 1 та Футбол 2, адже ТРК «Україна» теж нібито охоче транслює футбольні матчі. Проте варто звернути увагу на те, що фінал Ліги Чемпіонів між «Ювентусом» та «Реалом» цього року запхали до ефірної сітки каналу НЛО. ТРК «Україна» в час, коли мадридці вбивали мрію нещасного Буффона, транслювали якесь гумористичне шоу.
Це зайвий раз підтверджує, що рейтинги все ще лишаються важливими, а улюблений електорат колишньої Партії Регіонів – представниці вікової категорії 45+ – по суботах ввечері люблять дивитися сльозолийні мелодрами найнижчого сорту російського виробництва або такі ж низькопробні «гумористичні» шоу.
Вибачайте, але про який футбол мова? На аналогічне питання щодо профільних каналів відповідь знайти важче – не повтори ігор минулого вже сезону їм транслювати, чи не так? Тут без коментарів причетних осіб явно не розібратися.
Поки що ясно лише одне: яким би нікчемним зі спортивної точки зору турніром не був Кубок Конфедерацій, але зобов’язання перед FIFA треба виконувати, бо в майбутньому подібна непослідовність може зіграти злий жарт. Особливо з урахуванням того, що підконтрольна Ігорю Коломойському медіагрупа досі винна UEFA суму з шістьма нулями в іноземній валюті за кількарічні права на трансляцію Ліги Чемпіонів та Ліги Європи – турнірів для клубів, а не для збірних. А нарватися на санкції, як відомо, значно легше тоді, коли норми покарання ніде не прописані, і ображена сторона може вчинити будь-що на свій розсуд.
При цьому ніхто не здивується тому, що за кілька днів в програмі передач одного з вищезгаданих мовників трансляції матчів КК-2017 таки намалюються. Від гріха подалі, так би мовити.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець