Нічні тварини: Чи веде Петро Порошенко подвійне життя

Він постійно сидить у фейсбуці (с) / прес-служба президента України

Оглядач Без Табу від душі посміявся, уявивши як президент України потайки влаштовує батхьорти в соцмережах, після чого взявся за діло та пояснив, чому теорії Романа Безсмертного щодо Порошенка не варто сприймати всерйоз.

На четвертому році рішучих реформ варто визнати очевидну річ: президента України Петра Порошенка можна або любити, або ненавидіти. Люди, що наполягають на власній нейтральності, рано чи пізно все одно оберуть один з двох радикальних варіантів. Проте навіть ненависть можна сприймати цілком нормально, якщо вона є аргументованою. І аргументи ці мають бути переконливими, а не зводитися до того, що у вирішальний момент в когось зачухалося за лівим вухом. А з цим щастить не завжди.

Колись Роман Безсмертний вважався якщо й не моральним авторитетом, то людиною, до думки якої варто було прислуховуватися. Так буває завжди, коли звичайний викладач історії однієї зі шкіл райцентру Київської області за кілька років доростає до народного депутата і постійного представника президента у парламенті, не будучи при цьому частиною радянської партійної еліти. На інтелігентів (не важливо – сільських чи міських) серед нашого електорату попит був завжди, навіть в епоху беззаконня. Але враження про Романа Безсмертного з часом лише псувалося.

І в розпал Помаранчевої революції, і пізніше, під час поділу її плодів, Роман Безсмертний іноді поводив себе дивно, бо не міг визначитися, на чиїй стороні опинитися під час внутрішньопартійних конфліктів у «Нашій Україні». Коли «помаранчевих» при владі змінили «біло-сині», колишній педагог раптово зумів підлаштуватися під нові умови – він перекваліфікувався в дипломата і поїхав до Білорусі в якості надзвичайного та повноважного посла. Під час своєї першої депутатської каденції Роман Безсмертний абсолютно щиро висловлював обурення з приводу витівок тоталітарного режиму в сусідній Росії. Проте з роками він примирився з дійсністю і цілком схвально поставився до розгону демонстрації протесту в Мінську. А потім і взагалі зник з радарів.

Стан Романа Безсмертного у великій політиці станом на 2017 рік охарактеризувати можна двома словами: безнадія та параноя. Колись авторитетний діяч докотився до того, що став одним з керманичів Аграрної партії України – колись підконтрольної КПУ та іншим маргіналам кишенькової структури, а зараз і взагалі мертвонародженого проекту, що на парламентських виборах і одного відсотку швидше за все не набере. Зрозуміло, що без необхідної розкрутки (свідомої чи несвідомої) в цьому випадку не обійтися. Але іноді треба думати про те, що говорити. А останнього разу колишній віце-прем’єр подумати, схоже, забув.

«Він постійно сидить у фейсбуці. Є люди, яких він постійно читає. Причому він заходить у друзі під чужими іменами. Справа в тому, що працездатність президента унікальна. У нього графік з 18 до 6 ранку. Це людина зі зміщеним графіком активності», – таку характеристику діючому президенту України дав Безсмертний? Звичайно, вын цілком може знати цікаві подробиці особистого життя Петра Порошенка, оскільки свого часу вони були членами одного політичного об’єднання. Проте звучить це все одно якось непереконливо.

Колись Борис Філатов дуже любив влаштовувати у соціальних мережах словесні баталії з використанням нецензурної лексики. З часом ця практика припинилася з однієї простої причини: сам оратор дав зрозуміти, що участь в державотворчих процесах відбирає надто багато сил для того, щоб витрачати залишки на інші «розваги». А президент країни з населенням у 40+ мільйонів осіб є більш зайнятою за визначенням за бургомістра людиною. Хіба може в нього бути час після численних зустрічей та прийомів на такі дрібнички, та ще й з паралельною грою в анонімність? Навряд чи.

Теорія про графік «від шостої до шостої» також не витримує перевірки реаліями. Згадайте, скільки разів Петро Порошенко з’являвся на людях у першій половині дня і як бадьоро при цьому виглядав. Для того, хто лягає спати щодня на світанку, він поводив себе аж надто живо. Можна, звісно, списати подібну активність на дію стимуляторів невідомого походження (цим колись пояснювали неймовірну працелюбність прем’єр-міністра Юлії Тимошенко). Але чи впевнені ви в тому, що подібна стимуляція не впливала б на здоров’я гаранта, а зовнішні ознаки цього впливу помітили б навіть ті, хто у медицині не розуміється? Ото ж бо й воно.

При цьому не варто сперечатися з тим, що президент Порошенко мріє якщо не про уніфікацію, то хоча б про контроль інформаційного простору. І стосується це не лише ЗМІ (здавалося б, до чого тут зміна власників на «Тонісі», першому приватному телеканалі в історії України), але й цілком приватного інтернет-простору. Щоправда, для цього на Банковій давно вже завели «штат» підконтрольних блогерів та так званих лідерів громадської думки, а також «IT-спеціалістів», що здатні створити справжні ботоферми. І самому голові держави втручатися в ці процеси немає жодного сенсу.

Без відповіді поки лишається одне питання: чи може виявитися так, що слова, озвучені Романом Безсмертним, насправді є ознакою не божевілля, а надто світлого розуму? Передвиборча кампанія ж почалася не минулого тижня і навіть не минулого місяця. А епатаж – найкращий інструмент для привертання уваги тієї частини електорату, що мучиться через невизначеність. Нещодавня матеріалізації Іллі Ківи на чолі політсили, подібної за ідеологією до Аграрної партії, лише підтверджує це припущення.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!