Російські військові та спецслужби перетворили сексуалізовані тортури на системну зброю для придушення опору українських чоловіків в окупації. Про те, як працює цей конвеєр знущань та чому держава поки що залишає постраждалих сам на сам із травмами, йдеться у розслідуванні правозахисників.
Російські окупаційні війська та представники спецслужб РФ систематично застосовують тортури із використанням сексуалізованого насильства та погроз його вчинення щодо українських чоловіків у полоні та в окупації. Про це йдеться у новому спільному звіті правозахисних організацій Truth Hounds та Міжнародного партнерства за права людини (IPHR), який публікує видання Радіо Свобода. Дослідники детально задокументували історії 212 чоловіків із південних та східних областей України, які пережили подібні знущання.
БЕЗ ТАБУ розповідає, як влаштована російська система катувань, чому правозахисники заявляють про скоординовану політику Кремля та як постраждалі цивільні українці намагаються повернутися до життя в умовах браку державної підтримки.
Правозахисники виявили чіткі закономірності у діях окупантів на Харківщині та Херсонщині, які розташовані за сотні кілометрів одна від одної. В обох регіонах російські силовики використовували однакову термінологію та методи катування. Найбільш поширеним способом знущань виявилося ураження електричним током чутливих частин тіла – геніталій, анального отвору та сосків.
Для цього росіяни масово використовують застарілі радянські польові телефонні апарати ТА-57 («тапіки»), випущені ще у 1950-х роках. Наявність цих пристроїв практично в усіх місцях утримання свідчить про те, що загарбники готувалися до катувань заздалегідь.
«Людину привязували до стільця, під'єднували контакти до найбільш уразливих частин тіла. І перед тим, як увімкнути струм, говорили: "А зараз ти можеш зателефонувати Зеленському". Або Байдену чи Трампу. І ці фрази звучали одночасно в різних місцях ув'язнення, в різних населених пунктах – таке враження, що вони проходили якесь навчання чи тренування, як нас катувати», – згадує колишній бранці Олександр Максименко, який провів в окупаційній катівні Херсона понад місяць.
Окрім катування струмом, зафіксовано численні випадки зґвалтувань сторонніми предметами та погроз сексуального характеру. У херсонському ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) окупанти навіть облаштували окрему камеру для зґвалтувань, якою залякували бранців.
У катуваннях беруть участь не лише військові РФ, а й співробітники ФСБ, Росгвардії та Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) РФ. Це підтверджує, що сексуалізоване насильство є частиною скоординованої державної політики Росії, яку ООН кваліфікує як злочин проти людяності.
Наслідки пережитого насильства супроводжують постраждалих усе життя: це важкі форми ПТСР, серцево-судинні захворювання, втрата зубів та повна втрата репродуктивної функції у молодих чоловіків. Попри масштаб проблеми, в Україні досі не запрацював належним чином закон про додаткову державну допомогу постраждалим від сексуального насильства під час конфлікту (СНСК), підписаний президентом наприкінці 2024 року.
Наразі цивільні бранці фактично позбавлені державних програм реабілітації, на відміну від військовополонених. Допомогою постраждалим займаються переважно громадські організації за рахунок іноземних донорів.
Зокрема, в Україні створили мережу взаємодопомоги чоловіків «Випускники» (Alumni), яка об'єднала вже близько 400 осіб. Організація працює за принципом «рівний – рівному», де фасилітаторами виступають чоловіки, які самі пройшли через російський полон та тортури.
Окрім психологічних проблем, постраждалі стикаються з бюрократичними перешкодами при спробі отримати статус потерпілого. Державні органи часто вимагають від людей, які пережили важкі травми, надмірної кількості доказів та свідчень.
Станом на червень 2026 року Офіс генерального прокурора України розслідує 401 кримінальне провадження за фактами сексуалізованого насильства з боку військових РФ проти цивільних. Серед постраждалих – 151 чоловік та 250 жінок (зокрема 23 дитини). Правозахисники наголошують, що реальна кількість жертв є в рази більшою, оскільки через суспільну стигму та травму люди неохоче говорять про пережите.
Важливим кроком на міжнародній арені стало внесення Росії у червні 2026 року до «чорного списку» ООН за сексуалізоване насильство проти українців. Організація верифікувала 310 таких випадків щодо військовополонених та цивільних заручників.
Українські суди вже винесли 19 заочних вироків щодо 26 російських військовослужбовців. Ще 64 обвинувальні акти стосовно 81 окупанта перебувають на розгляді. Зібрані правозахисниками докази також передають до Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі.
Російська Федерація використовує тортури та сексуальне насильство як інструмент залякування та придушення спротиву на всіх тимчасово окупованих територіях України з 2014 року. За даними правозахисників, у російському полоні досі перебувають від 16 до 17 тисяч цивільних українців, механізм повернення яких залишається вкрай складним через відмову РФ йти на прямі обміни цивільними.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні підтвердила системний характер катувань та жорстокого поводження з українськими військовополоненими та цивільними заручниками у російських тюрмах та слідчих ізоляторах.