Антикорупціонери у четвер, 22 грудня, знову пікетували Конституційний суд та сподівались, що почнеться розгляд закону про електронне декларування. Але народні депутати, які готували подання до КСУ щодо скасування окремих норм цього закону, на засідання просто не прийшли.
Рішення КСУ щодо конституційності закону буде остаточним, оскаржити його буде неможливо. І якщо норми, які не сподобалися 48 нардепам-авторам конституційного подання, будуть скасовані, то буде заблоковано доступ Національного агентства з питань запобігання корупції до реєстрів, можливість моніторингу способу життя посадовців, скасовано відкритий доступ до змісту електронних декларацій, кримінальну відповідальність за неправдиві відомості у декларації та обов’язок декларувати майно, записане на родичів.
На додаток до цього, згідно з додатковою умовою механізму призупинення безвізу його можуть скасувати, якщо країна відступила назад у реформах. А у нашому випадку рішення КСУ не на користь закону про е-декларування безвізу можуть і взагалі не надати.
Попри це на пікети під КСУ приходить все менше людей – а журналістів іноді буває значно більше, і порівняно з кількістю пікетувальників, і порівняно з кількістю журналістів на попередніх акціях, причому центральні канали ледь не з прямими трансляціями. Сьогодні учасниками були переважно керівники антикорупційних організацій, що організовували акцію протесту: Центру протидії корупції, Громадського люстраційного комітету, Transparency International Україна. Відповідь на те, чому не приходять пересічні громадяни – певно, десь там, де і розуміння (або нерозуміння), що бюджетні гроші – це гроші з наших кишень.
Конституційний суд під час першого в житті відвідування постає доволі дивною організацією. Чергу журналістів, що закрутилася змією на вході до будівлі перед рамкою металодетектора, теоретично можна було обійти з іншого кінця – у те, що посвідчення в тебе вже перевіряли і ти є у списках, охорона чомусь вірила на слово. А потім ходють тут усякі, і валянки зникають.
Доки журналісти проходили огляд речей – треба сказати, найретельніший за всі, що доводилося пройти останнім часом – а потім шукали вхід до балкону на четвертому поверсі, засідання вже завершилося. Про це нам на виході з ложі повідомили працівники, правда, одразу щось зрозуміти було складно, і стали чекати когось, здатного на чіткий офіційний коментар.
Виявилося, що жоден з 48 народних депутатів на засідання не з’явився, і його перенесли – на коли, лишилося загадкою. У якості анонсу подальших подій згодився коментар омбудсмана Валерії Лутковської, яка зазначила, що в цілому закон прав людини не порушує.
Тобто можна розуміти так, що у Європейському суді, раптом щось, авторам подання буде дуже складно.
Можна було би, зважаючи, на ці два коментарі, та обіцянки від Лутковської ретельної правозахисної експертизи кожної норми під час процесу, очікувати на цікавий спектакль. Але цілком можливо, що його просто не станеться.
Ані про термін розгляду, ані про неявку без поважних причин (а заявники жодних причин не повідомили), ані про терміни перенесення засідань, ані про будь-які інші процесуальні зміни у разі систематичного ігнору Конституційного суду з боку якоїсь зі сторін чітких положень не існує.
Тобто, на відміну від звичайного суду, де учасника процесу можуть і примусово доправити, раптом щось, у КСУ розгляд може тривати вічно. Це доволі зручно, напевно – бо підвішує у повітрі справи щодо порушень, вже виявлених у ході аналізу декларацій. Але і зберігає систему декларування хоча б у напівпрацездатному стані, бо вищезазначені норми, які так турбують антикорупційних активістів, все ж не скасовані.
Можна було би засмутитись у безнадійному очікуванні якихось цікавих дебатів під час процесу – але за прикладом люстраційного закону схоже, що розгляд буде доволі зарегламентованим і нуднуватим. Цікавішими будуть акції протестів під будівлею та, можливо, якісь нові аргументи та обставини, що виникатимуть у проміжку від одного перенесеного засідання до іншого.
Одне можна сказати напевно: хлопці не приїхали на «стрілку». Що це означає та як до цього заведено ставитися, багато хто з них, напевно, добре пам’ятає з 90-х.