Політолог Петро Олещук радить не жалкувати за не здобутим нахрапом безвізом та пояснює, що потрібно робити нині.
Провал проекту "безвіз" - це просто кінець "карго-культної" української євроінтеграції.
Я кажу провал, оскільки ясно, що його відкладання на 2017 рік означатиме заморозку на невизначений термін.
У багатьох країнах ЄС до влади прийдуть євро-скептики, а якщо і не прийдуть - суттєво посилять позиції, які радо заблокують будь-яку візову лібералізацію. Не лише для України - для всіх. Бо з усіма багатими країнами у них і так візовий лібералізм...
Так от, щодо "карго-культу". Смисл його полягав у наступному: ми "показуємо ЄС відданість реформам", а вони нам за це якусь цукерку. Здебільшого - матеріальну, але іноді щось більш цікаве. Типу "безвіза".
Заможний та стійкий ЄС на вершині своєї сили міг собі це дозволити. Кризовий ЄС змушений бути прагматичним.
Ми можемо робити все, що завгодно, аби сподобатися євро-бюрократам, але це не допоможе.
Питання стоїть руба, просто ніхто його ще відверто не озвучив: треба ставати багатими.
Будемо багатими - буде і безвіз, і членство за кілька років, і повний "Шенген", і у НАТО візьмуть дуже швидко.
Но ок, звісно, багатими ми швидко не станемо, але якщо перестанемо бути настілько яскраво вираженими жебраками - від нас, принаймні, перестануть відкараскуватися як від вкритого лишаєм маргінала.
Все просто, і ... складно. Ясно, що наші "великі дипломати", "євро-оптимісти", "геніальні реформатори" не вирішать цих завдань. З ними ми поки що все глибше занурювалися у нетрі жебрацтва.
Тому, чесно, досить цих "карго-культів": а от ми ухвалимо закон про електронні декларації - і буде безвіз, а от ми візбмемо сирійських біженців - і буде дезвіз...
Нічого не будемо - поки не станемо багатшими. Крапка. Політики мусять це чесно сказати власним громадянам.
Пост Петра Олещука на фейсбуці