Сьогодні робочий день у парламенті був доволі коротким – але нардепи примудрилися вкоротити його ще більше. І, як і раніше, ізолювали себе від реальності, як могли.
Ані під час години запитань до уряду, ані пізніше, під час зачитування Іриною Геращенко депутатських запитів та кількох більш розгорнутих виступів щодо цих запитів у залі було точно не 306 нардепів, що зареєструвалися на початку.
Запитів було 317, і бідолашна Ірина Геращенко ближче до кінця не витримала і прогнала з-під трибуни купку нардепів, що надто голосно спілкувалися і реготали їй прямо на вухо, заважаючи нарешті впоратися з кілометровим списком. Для зачитування всього списку довелося навіть відкласти перерву на 15 хвилин.
У ложі преси тим часом вже було майже порожньо. Певно, тому, що виколупування нових, переважно «регіональних» тем – не такий популярний формат, як чатування на нардепів у кулуарах з різних політтехнологічно нав’язаних приводів.
Зрештою, ясно, що журналісти не зобов’язані перетворюватися на помічників народних депутатів – а до цього в такому форматі зовсім недалеко.
Але коли Надія Савченко пропонувала зменшити кількість журналістів у Раді, вона була права лише в одному моменті – телекамери відволікають від голосувань.
На відміну від, наприклад, радіотрансляції, що доступна майже у кожному глухому селі країни, час для виступу у кулуарах менш обмежений. А якщо ще й підкріпити увагу додатковим перфомансом, то взагалі необмежений. Олег Ляшко, який після обливання соком найперше поцікавився, чи транслює його прямо зараз «112-й» та «News One» - найкраща цьому ілюстрація.
Сьогодні на третьому поверсі можна було побачити фото карпатських лісів – із закликом підтримати зміни до законодавства щодо санкцій за вирубку, історичну виставку – від Холодного яру до Євромайдану, а також картини та іграшки, зроблені дітьми з Донбасу та київського інтернату для незрячих. Власне, якщо так і далі піде, то на третій поверх можна буде ходити просто «подихати». Чи то як у басейні: вдихнув на третьому, пірнув на другий і так далі.
Екскурсії, які зараз водять до Ради, теж після обходу розміщуються у ложі на третьому поверсі, і зал можуть хіба що пофотографувати на телефони, як сьогоднішні ясинуватські підлітки. Нардепи гостям знизу хіба що поаплодували, але, можливо, варто було б на один раз змінити програму, і замість години запитань до уряду надати можливість дітям поставити отуди, вниз, свої питання. Було би цікаво.
Якщо ж послухати хоча б заголовки депутатських запитів, то стає більш-менш зрозуміло, як може відбуватися процес спецконфіскації – достатньо було б накласти зверху на списки виявленого майна конкретні депутатські запити із сумами на добудову різних соціальних об’єктів. Бо, наприклад, щодо Новограду-Волинського та недобудованого там хірургічного корпусу лікарні, на який потрібно 65 мільйонів, вже лунають меседжі про перекриття траси «Київ-Чоп». І це лише одна проблема з величезного переліку – від укріплення берегів Західного Бугу та карпатських річок до поступового розвалювання космічної сфери. А бажаючих не просто вирішити проблему, але й попіаритися на ній або за допомогою неї розхитати ситуацію завжди буде достатньо.