Два відра картоплі з пагонів та дрони кожні три хвилини: як літні українці виживали в окупованих Олешках

04:34
Два відра картоплі з пагонів та дрони кожні три хвилини: як літні українці виживали в окупованих Олешках - фото 1

Після років глухої блокади з тимчасово окупованих Олешків вдалося вивезти літнє подружжя, яке виживало під нескінченними атаками безпілотників і майже без їжі. Про важкий порятунок та стан виснажених батьків повідомило Суспільне Чернівці.

Після років життя під російською окупацією з Олешків вдалося вивезти літнє подружжя, яке виживало без нормального зв’язку, електрики та їжі, повідомляє Суспільне Чернівці.

БЕЗ ТАБУ розповідає, як Ніна та Анатолій Кравченки змогли дістатися підконтрольної Україні території після тривалого перебування в місті, де люди роками жили під обстрілами, мінуванням і браком найнеобхіднішого.

«Хліба ми декілька місяців не їли»

За словами Ніни Кравченко, в окупованих Олешках не було стабільного зв’язку, а подзвонити дітям можна було лише з горища. Останній рік життя в місті став для подружжя випробуванням на межі виживання: не вистачало ліків, води, продуктів і навіть найпростіших речей для щоденного побуту.

«На старості літ мало з голоду не померли. Хліба ми декілька місяців не їли. Кожні три хвилини летіли дрони: виходиш на подвір'я – летять», – розповіла жінка.

Щоб хоч якось прогодуватися, подружжя збирало портулак і лободу, а із залишків зерна, яке вдалося зберегти, робило борошно на млинці та оладки. На стихійному ринку продукти були, але ціни на них, за словами Ніни, стали захмарними: кілограм огірків чи помідорів коштував тисячу російських рублів, морква – дві тисячі.

Життя в підвалі та евакуація через фільтрацію

Будинок і господарські споруди родини зруйнували російські удари дронами та КАБами – керованими авіабомбами. Спочатку Ніна та Анатолій жили в оселі сусідки, яка виїхала, а згодом опинилися в лікарні, де, за словами жінки, харчування теж було мізерним.

«Оце все пережити. І чоловік оглушений, і постійно живіт у нього болів, якісь напади були. І тиск. Так ми потрапили до лікарні. І залишилися там жити», – пригадала Ніна Кравченко.

Подружжя двічі намагалося виїхати з міста. Вперше довелося повернутися через бойові дії, а вже вдруге вони дісталися окупованого Скадовська, де пройшли фільтраційний табір. Саме звідти донька змогла організувати їхній подальший виїзд за допомогою волонтерів.

«Ми виїхали 14 жовтня. Вісім днів добиралися, подолали п’ять тисяч кілометрів. У Білорусі нам за день зробили "білі" паспорти, і ми пішли через кордон», – сказала жінка.

Після окупації – лікування і відновлення документів

Нині Ніна та Анатолій живуть на Львівщині, куди раніше переїхала їхня донька. Там вони проходять лікування і відновлюють документи після втечі з окупації.

За словами Ніни Кравченко, вони досі не можуть наїстися, але поступово звикають до звичайної їжі. Жінка визнає, що емоційно досі не оговталася від пережитого, а думками залишається з тими, хто ще залишається в Олешках.

«Ми з пекла потрапили в рай. Бо там пекло було. Але душа болить. І я молюся Богу за наших олешківських, хто там залишився», – додала вона.

Історія подружжя Кравченків ще раз показує, у яких умовах живуть люди на тимчасово окупованих територіях. За роки повномасштабної війни Олешки стали одним із символів російської окупації на півдні Херсонщини – з мінуванням, нестачею базових ресурсів і постійною загрозою ударів.

Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що з Олешків також евакуювали іншу літню жінку, яка після виїзду померла в Києві, а частина місцевих жителів досі не може залишити місто через небезпеку на дорогах і складнощі з фільтрацією.


Публікації