Дитина живе з татом, а ТЦК відмовив у відстрочці: юристи розклали по поличках, що пішло не так
Багато розлучених чоловіків свято вірять, що судове рішення про проживання малюка з ними автоматично робить їх недосяжними для мобілізації, але військкомати часто мають іншу думку. Чому виникає відмова і коли бігти до суду, а коли — скаржитися на комісарів, з'ясувало видання «Телеграф».
Чернівецький апеляційний суд скасував рішення про самостійне виховання батьком неповнолітнього сина – воно могло стати підставою для відстрочки від мобілізації, а рішення оскаржив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), повідомляє Новини.LIVE.
БЕЗ ТАБУ розповідає, у яких випадках проживання дитини з батьком справді може враховуватися судом, а коли одного лише факту спільного побуту недостатньо для відстрочки.
Що саме оскаржив ТЦК
У 2022 році жінка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Вона просила не лише розлучити подружжя, а й визначити місце проживання одного сина з нею, а іншого – з батьком. Також жінка хотіла, щоб суд встановив факт самостійного виховання кожним із батьків дитини, яка житиме разом із ним.
Суд першої інстанції позов задовольнив і визнав, що батько самостійно виховує неповнолітнього сина. Але територіальний центр комплектування оскаржив це рішення, звернувши увагу: такий висновок може бути використаний як підстава для відстрочки від мобілізації за статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Апеляційний суд визнав, що ТЦК мав право подати скаргу, навіть якщо не був учасником первинної справи про розлучення. На думку суду, рішення про самостійне виховання дитини прямо впливає на інтереси держави у сфері мобілізації.
Чому проживання з батьком не гарантує відстрочку
Суд нагадав, що стаття 141 Сімейного кодексу України встановлює рівні права та обов'язки матері й батька щодо дитини. Розлучення або окреме проживання не скасовують цих обов'язків.
Крім того, за статтею 157 Сімейного кодексу батьки мають спільно вирішувати питання виховання дітей. Той із них, хто живе окремо, теж зобов'язаний брати участь у вихованні та має право спілкуватися з дитиною.
Тому сам по собі факт, що син живе з батьком, не доводить, що мати самоусунулася від виховання. Для встановлення факту самостійного виховання потрібно з'ясувати, чи другий із батьків виконує свої обов'язки та бере участь у житті дитини.
У матеріалах справи не було доказів того, що мати ухиляється від виховання сина, позбавлена батьківських прав або з інших причин не може виконувати свої обов'язки.
Суд також зауважив: відсутність матеріальної допомоги від другого з батьків не означає автоматичного встановлення факту самостійного виховання. Якщо один із батьків не утримує дитину, інший може звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.
Які докази потрібні в суді
Апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22. Там наголошено: під час розгляду таких справ суд має досліджувати реальні обставини життя дитини, а не лише домовленості батьків про місце її проживання.
Зокрема, потрібно з'ясувати:
- хто фактично піклується про дитину та забезпечує її потреби;
- хто займається її навчанням і лікуванням;
- хто бере участь у повсякденному житті дитини;
- чи долучається другий із батьків до виховання;
- чи існують обставини, які заважають йому виконувати батьківські обов'язки.
Усі ці докази суд має оцінювати в сукупності. Одних лише слів про те, що другий із батьків не бере участі у вихованні, недостатньо – це треба підтвердити належними доказами.
Окремо апеляційний суд звернув увагу на те, що під час першого розгляду справи не забезпечили належної участі органу опіки та піклування, хоча цього вимагає стаття 19 Сімейного кодексу України.
Спроба створити підставу для відстрочки
Суд оцінив і самі обставини, за яких батьки просили встановити факт самостійного виховання дітей. На думку колегії, домовленість про проживання дитини з одним із батьків не може автоматично доводити, що саме він виховує її самостійно, особливо якщо рішення можуть використати для отримання відстрочки.
У цій справі вимогу про встановлення такого факту суд назвав штучною. Водночас це не означає, що батько взагалі не може звертатися до суду з подібною заявою. Але одного лише проживання дитини з ним для цього замало.
У підсумку Чернівецький апеляційний суд задовольнив скаргу ТЦК та скасував рішення першої інстанції в частині встановлення факту, що батько самостійно виховує сина. У цій частині позову відмовили. Водночас рішення про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей залишили без змін, тож син і надалі житиме з батьком.
Постанова Чернівецького апеляційного суду датована 16 листопада 2026 року. Йдеться про справу №725/5033/22.
Батькам, які сподіваються на відстрочку через самостійне виховання дитини, варто пам'ятати: суди дедалі частіше дивляться не на формальні домовленості, а на реальну участь кожного з батьків у житті дитини. Саме це і стало вирішальним у цій справі.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що проживання дитини з батьком не є автоматичною підставою для відстрочки від мобілізації: суд має перевіряти, чи справді другий із батьків не бере участі у вихованні. Детальніше про це можна прочитати у наших попередніх матеріалах.