Якщо і шукати час, коли Україна зробила недостатньо, щоб уникнути цієї війни - це період з 1991 до 2004.
Далі вже, напевно, уникнути її було неможливо. Через ті процеси в Росії, які до певного моменту - до 24 лютого - ми не могли до кінця усвідомити.
І так. Український державний апарат і після 2014 був далеко не ідеальний та не настільки ефективний відносно рівня загроз. І наше щастя що путінська Росія ці 8 років, як ми бачимо, тільки деградувала.
Крім того, ми взагалі почали шлях до реформ і змін, коли, власне, було окуповано Крим та почалася гібридна війна.
Тож чи можна було бути готовим краще? Тактично - місцями так, стратегічно - ні. Збудувати співставний флот чи авіацію чи ппо було неможливо. Налагодити масове (не штучне) виробництво нових зразків зброї - так само.
Справжня трагедії - неправильний вибір, вибір сидіння на двох стільцях в 90х - на початку 00х.
Саме тоді не було проведено необхідних структурних реформ.
Саме тоді ми як країна замість обрати ЄС, загравали з Росією.
Саме тоді країна стала на шлях деградації та руйнації армії, що зупинилося тільки в 2014 з початком війни.
Саме тоді було допущено фактичну автономізацію еліт Криму та частково Донбасу.
Майдан 2004 подарував шанс, але використаний він був неналежно. Особливо в плані економічних реформ. Підсумок - 4 роки руйнування держави агентами Кремля з 2010 до 2014.
Який урок? Після Перемоги всі сили кинути на реформу державного апарату та суспільних інституцій.
А для цього потрібен здоровий глузд, який значна частина українського суспільства пронесла через цей рік повномасштабної війни.
Ми не маємо права повторити ті дурні роки.