Кремлівська ідея озброїти серійних маніяків та відправити їх в Україну дала цілком очікуваний збій. Замість того, щоб ставати «героями» в окопах, російські зеки масово дезертирують і повертаються до улюбленої справи — вбивств та зґвалтувань у власних містах, повідомляє видання «Настоящее Время».
Російські ув'язнені, засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини, після вербування на війну проти України масово дезертирують із військових частин та госпіталів, повертаючись до скоєння вбивств і зґвалтувань у РФ. Про це йдеться у розслідуванні проєкту «Сибір.Реалії» (видання «Настоящее Время»).
БЕЗ ТАБУ розповідає, як ухвалені Держдумою РФ закони про звільнення засуджених через службу в армії перетворили російські регіони на небезпечну зону, де озброєні дезертири знаходять нових жертв.
У травні 2026 року в Єкатеринбурзі засудили до 24 років колонії особливого режиму 38-річного Дениса Гоппарова (справжнє прізвище – Половников). Чоловік, який раніше відбував термін за вбивство, підписав контракт із Міністерством оборони РФ, отримав поранення, а після виписки з госпіталю просто втік. Змінивши прізвище, він влаштувався на роботу та познайомився з 45-річною Оксаною Мухітовою – вдовою іншого завербованого в'язня, який загинув на війні.
Дізнавшись, що жінка отримала 12 мільйонів рублів компенсації за загибель чоловіка, Гоппаров зажадав від неї один мільйон нібито на «оновлення машини». Отримавши відмову, дезертир забив жінку молотком, задушив шнуром і закопав у заздалегідь підготовленій ямі, після чого викрав її гроші.
«На суді ми й дізналися, що він уже був судимий і його завербували з колонії. З фронту він тікав двічі, але Оксана про це не знала», – зазначила подруга вбитої.
Іншим резонансним випадком стала історія Андрія Кійка, відомого як «сосновський маніяк». У 2008 році його засудили за три вбивства, дев'ять пограбувань та 12 зґвалтувань. У 2023 році термін збільшили до 25 років після зізнання у ще одному вбивстві. Проте вже у червні 2024 року Кійко опинився на волі, підписавши контракт із російським оборонним відомством. Це стало можливим після того, як Держдума РФ дозволила відправляти на фронт навіть засуджених за зґвалтування.
Після поранення та лікування Кійко зник. У травні 2026 року його оголосили у федеральний розшук за самовільне залишення частини. Водночас близькі до російських силовиків ресурси стверджують, що маніяк нібито загинув на окупованій території Донеччини у грудні 2025 року, хоча його тіло так і не знайшли. Юристи припускають, що засуджений міг скористатися хаосом на передовій для втечі, тоді як його родичі зацікавлені у версії про смерть задля отримання виплат.
На Ямалі за дезертирство та вбивство засудили 39-річного Сергія Анагурічі. Раніше він відбував 12-річний термін за забиття до смерті двох людей. Опинившись на фронті, Анагурічі втік під час першого ж артилерійського обстрілу восени 2023 року. Повернувшись до рідного міста Надим, він місяцями бив місцевих жителів. Поліція закривала справи, оскільки на запити правоохоронців у військовій частині відповідали, що чоловік перебуває в зоні бойових дій (як з'ясувалося згодом, його переплутали з іншим однофамільцем-в'язнем).
Затримати дезертира вдалося лише після того, як він до смерті забив свого знайомого Руслана Гайсіна сковорідкою та табуреткою. Конфлікт виник через те, що загиблий висловив сумнів у тому, що колишній в'язень може «захищати батьківщину».
«Зек не може захищати батьківщину», – заявив під час суперечки загиблий, після чого Анагурічі накинувся на нього з побутовими предметами.
Анагурічі засудили до 20 років колонії особливого режиму, проте одразу після вироку він знову виявив бажання підписати контракт і повернутися на війну проти України.
Практика вербування ув'язнених до лав російської армії розпочалася влітку 2022 року з ініціативи ватажка ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина. Згодом цей процес повністю перейшов під контроль Міністерства оборони РФ, яке законодавчо закріпило механізм звільнення засуджених за умови підписання контрактів. Системний характер дезертирства та скоєння нових тяжких злочинів колишніми в'язнями свідчить про глибоку криміналізацію російського суспільства та неспроможність контролювати озброєних злочинців.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що у Росії помилували тисячі вбивць та ґвалтівників, які брали участь у бойових діях проти України, через що в російських містах стрімко зростає рівень насильницької злочинності.