Поки одні українці переживають через нові тарифи, а інші турбуються, щоб у їхніх не обладнаних з точки зору енергозбереження помешканнях все ж таки було тепло, є ще треті. Ті, хто бояться лише, щоби дах не впав на голову.
У продовження загальної тенденції грантова тема з’явилася і у сфері ЖКГ – у вигляді окремих проектів щодо ремонту будинків з урахуванням технологій енергозбереження. У Києві наступного року залучатимуть до проектів такого співфінансування і будинки, що не створили ОСББ.
Проекти на зразок «Теплого дому» - це багато в чому теорія. Або практика, але частково з теоретичним ефектом. Певний перехідний період призвів до того, що велика кількість квартир утеплена, але про лічильники мова ще не зайшла. Бо утеплення вже було «модним», а лічильники - ще ні. У Рівному, де за останній рік кількість утеплених будинків зросла вдвічі, наприклад, порахували, що з утепленням і лічильником сплачувати доведеться у 15 разів менше. Ті ж з українців, хто запровадив енергозбереження лише наполовину, поки що в очікуванні лічильників можуть, а іноді навіть повинні жити з відкритими кватирками і опалювати вулицю.
Ті, хто на місцевому рівні намагалися втілити ідеї капітального ремонту та порятунку житлового фонду від глобального колапсу, стикнулися з проблемами. Мешканці часто не усвідомлюють, що їхня квартира – частина майнового комплексу. І житло з сучасним ремонтом у захаращеному під’їзді – доволі поширене явище. Хоча важко найближчим часом буде вимагати від українців і ментальної, і фінансової готовності до кардинальних змін – враховуючи, наприклад, кількість людей, що подали на субсидію. Бо там йдеться про виживання, а не про модернізацію. Навіть ту, що зрештою - для виживання.
У Києві 11000 будинків, з них 1000 належить до ОСББ та 1000 – до житлових кооперативів. Противників ОСББ в Україні ще доволі багато – бо часто люди просто не розуміють, куди у такому випадку скаржитись на проблеми з комунікаціями та обслуговуванням. Але ситуація із ЖЕКами по факту нічим не краща – наприклад, як у Запоріжжі, де він один на всіх, і лише від місцевої влади можна чекати якоїсь протидії житлово-комунальним монополіям. Якщо така протидія взагалі комусь вигідна. Прибічники запровадження ОСББ до того ж нарікають на відсутність будь-якої медіапідтримки та «громадянської освіти» з цього питання.
Поки що невідомо, що робити з тими, хто живе не у багатоповерхівках, людьми, які побудували житло за свій кошт та згодом не могли безкоштовно його приватизувати. Бо житло і комунікації у цьому випадку зношуються так само.
Експерти порахували, що на капітальний ремонт житла в Україні потрібно близько 100 млрд доларів. При тому, що аварія у Алчевську трапилася ще у 2006 році, якісь заходи для попередження колапсу на всеукраїнському рівні можна було побачити лише у вигляді якихось невеликих локальних ініціатив. По країні щодо деяких будинків терміни капітального ремонту перевищені вдвічі, а то й втричі, а це відповідно збільшує і витрати, і ймовірні наслідки бездіяльності у геометричній прогресії.
У 2006 році через аварію на котельних Алчевськ лишився без опалення у 35-градусний мороз
У випадках, коли другий поверх вже падає на перший, про капітальний ремонт говорити пізнувато. У Новій Каховці, наприклад, нарахували 183 будинки, які одночасно потребують знесення.
У Києві також існують цілі квартали, які треба відселяти та будувати на їхньому місці щось нове, з сучасними технологіями енергозбереження та комунікаціями (хоча, на прикладі кількох випадків, зокрема, у Харкові, новобудова – ще не гарантія якості комунікацій, а то й навпаки). Раніше на вулиці Маршала Гречка навіть побудували будинок для відселення, але згодом проект припинили. Таке перезавантаження могло би стати альтернативою знищенню зелених зон – але для забудовника невигідно морочитися з відселенням та розбиранням старих панельних будинків та побудови нових для значно менш платоспроможної категорії, ніж вони зазвичай розраховують.
Поки що, вишукуючи приводи для дестабілізації, проросійські сили лякають народ платіжками та тренуються збирати антитарифні мітинги. Але може статися, що і платити буде чим – але не буде за що. І якщо у Росії на руйнуванні житлового фонду неодноразово ловили ФСБ-шників, то в Україні цей процес може початися без будь-якого зовнішнього втручання.