Факти – річ уперта.
Від початку цього року російська армія завдала по Україні ударів із застосуванням майже 27 700 авіабомб, майже 11 200 «шахедів» та майже 9000 ударних безпілотників інших типів, а також більш ніж 700 ракет, зокрема балістичних. Це менш ніж за пів року.
Такий темп російських ударів, і вони в Росії взяли саме такий темп абсолютно свідомо з перших днів повномасштабної війни. Росія перебудувала свій державний, суспільний та економічний устрій заради можливості безкарно і масово вбивати людей в інших країнах.
Багато хто говорив із Росією і на різних рівнях. Жодні розмови не привели не тільки до надійного миру, але й навіть до зупинки війни. На жаль, Путін відчуває безкарність і навіть після всіх жахливих російських ударів нібито готує ще якісь «відповіді».
Це означає, що кожним новим ударом, кожною новою відстрочкою дипломатії Росія показує середній палець усьому світові. Усім, хто не хоче посилювати тиск на Росію. Хоча це Росія повинна шукати миру. Це в них там, у Москві, мають відчувати, що війна має свою ціну – велику ціну, і найвищу саме для агресора.
Якщо світ слабко реагує на погрози від Путіна, то він це сприймає як готовність світу заплющити очі на його дії. Коли він не відчуває сили та тиску, а відчуває слабкість, він завжди вчиняє нові злочини. Він розцінює таке ставлення як мовчазний дозвіл – дозвіл на нові звірства, нові удари, нові вбивства.
Тому ми в Україні так вдячні всім у світі, хто намагається зупинити війну і російські удари. Усім, хто каже вбивці, що той отримає заслужене покарання. Усім, хто каже, що російські ракети і бомби повинні перестати забирати життя людей.
Росія має повернути мир.
І саме сьогодні, у День памʼяті українських дітей, загиблих через російську агресію, ми нагадуємо факти сильним світу цього. І якщо сильні не зупиняють Путіна, це означає, що вони розділяють із ним відповідальність. А якщо вони хочуть, але не можуть його зупинити, Путін більше не вважатиме їх сильними.