Блогер Рустам Ісаков повертається до літа 2016-го року та намагається відтворити хід думок політиків щодо Надії Савченко, яку нині відкрито звинувачують у державній зраді.
Є такий прийом у кіно і літературі, коли одну і ту ж ситуацію послідовно відтворюють з точки зору різних дійових осіб. Це буває досить цікаво, адже фактаж один, а різні інтерпретації створюють часто досить відмінне бачення.
От спробуємо уявити про що думали люди, коли відбувалось звільнення Надії Савченко.
- раз они ее так любят, пусть сделают своим национальным лидером, лицом страны, а мы посмеемся - думав Путін, читаючи результати психіатричної експертизи.
- от зараз привезу її, і вона на хвилі популярності почне формувати власний політичний проект, дві "звізди" у фракції в 15 депутатів, вчепляться з Юлькою одна одній у патли, будуть битись на смерть, розвалять фракцію, а я вєсь в бєлом на сутичкою буду, - думав Порошенко, підписуючи помилування двох російських ГРУшників.
- зараз прилетить вона і всі побачать, що це депутат "Батьківщини" в полоні таким героєм себе показала, з таким брутально-мілітарним фльором наші рейтинги попруть вгору, який же я молодець, що домовилась із нею про місце в нашому списку - думала Тимошенко, готуючись їхати в аеропорт, щоб зустріти Савченко.
- нарешті буде за кого голосувати, не мажорка якась, проста як усі ми, справжня україночка, ця не продасться і не зрадить, - радісно потирав руки український електорат.
Для завершення ще би трохи про те, що думала сама Савченко... а у Наді в голові натужно вив вітер і свистіли кулі... десь так
Пост Рустама Ісакова на фейсбуці