Ескалація яку ми зараз бачимо з боку Ірану безумовно піде на користь хоч і непростій, але перемозі України.
Час «давати випереджувальні сигнали» про свою силу від обох міжнародних полюсів завершився уже давно. Тепер «раптові» події дедалі більше нагадують цілком собі повноцінне скатування в ескалацію, на яку з часом доведеться реагувати - хоч не хочеш, то мусиш.
Удари по хуситам були вочевидь відповіддю на раптовий напад на Ізраїль. Теперішнє «оце» від Ірану - відповідь на удари по хуситам. Війна теж базується на законах комунікації, а іноді - на законах гри.
США далі матимуть все менше простору «утримуватись» від більшої ескалації. Бо самі «удари» по їх союзникам перестають бути регіональних масштабів - вони глобалізуються і часом зʼявляється враження про неабияку приховану координацію між подіями.
Це якраз те, що нам треба. Не той Світ, в якому питання України можна спустити на гальмах бо воно важливе лише Україні. А той Світ, де ми раптом опинились в стані держави з однією з найсильніших армій Європи і навіть зібрані до купи чехи з болгарами не зможуть ніяк нас замінити.
Політичне керівництво США ще зовсім недавно подавало живі ознаки того, що воно прагне відпетляти в деяких аспектах міжнародного конфлікту. Тепер же кожна нова така подія доводить, петляти більше неможливо. Питання лише в часі і місці, де буде нанесено наступний удар.
Звісно, ця подія сьогодні лише ще одна в ланцюжку. Але з кожною такою подією, відкат то статус-кво стає все більш ілюзорно неможливим.