Тіло без голови та тавро втікача: як родину загиблого морпіха залишили сам на сам із системою
На Донеччині знайшли понівечене тіло 33-річного пілота БпЛА Мар’яна Пенкальського, якого командування поспіхом записало в СЗЧ. Поки слідство називає це самогубством, рідні заявляють про жорстоке вбивство, повідомляє ТСН.
На Донеччині родина загиблого морпіха Мар’яна Пенкальського заявляє, що його вбили, а потім поспішно оформили як військового в СЗЧ. Про цю історію повідомляє ТСН, а БЕЗ ТАБУ розповідає, чому справа перетворилася на боротьбу не лише за правду, а й за виплати для дружини та дітей.
Зникнення і версія «СЗЧ на випередження»
Мар’ян Пенкальський, 33-річний пілот БпЛА 503-го окремого батальйону морської піхоти, зник у ніч на 19 грудня 2024 року в районі Добропілля. За словами командира роти Сергія Вихованця, того ж дня він подав рапорт про те, що боєць нібито пішов із частини разом зі зброєю та автомобілем.
Командир визнав, що спершу організовував пошуки зниклого військового і не вважав версію про самовільне залишення частини переконливою. Водночас саме статус СЗЧ став базою для подальших рішень частини, хоча, як свідчать слова офіцера, він і сам не виключав насильницької смерті.
Тіло знайшли за півтора місяця
За повідомленням родини, тіло знайшли за кілька кілометрів від місця базування підрозділу – без голови, з руками за спиною та без внутрішніх органів. Дружина Ірина Пенкальська каже, що під час розмов із представниками частини почула фразу: «Голови немає», і не приховує, що після цього остаточно перестала вірити у версію про самогубство.
Родина та адвокатка Тетяна Садовська вважають, що обставини вказують на умисне вбивство. Вони також стверджують, що на них тиснули, домагаючись якнайшвидшого поховання, пояснюючи це тим, що тіло «швидко псується».
Адвокатка родини наполягає: якщо людину справді було вбито, держава не може продовжувати тримати близьких у статусі, який позбавляє їх соціальних гарантій.
Що кажуть побратими
Анонімний побратим Пенкальського заявив журналістам, що не бачить жодних підстав для версії про самогубство. За його словами, Мар’ян радів народженню третьої дитини, не мав підстав зникати та не демонстрував ознак конфлікту чи депресії.
Військовий також розповів, що поряд із тілом лежала шапка із простреленим отвором, а саму голову, на його думку, могли відділити вже тварини, бо тіло пролежало в посадці тривалий час. Версію про СЗЧ він відкидає: якщо боєць і справді тікав, то не в бік позицій.
Сергій Вихованець, зі свого боку, теж говорив, що не вірить у суїцид і вважає підлеглого вмотивованим військовим. Він припустив, що Мар’яна могли вбити, але за яких обставин і хто саме це зробив – мають встановити слідчі.
Проблема з похованням і виплатами
Після повторної експертизи родина дізналася, що на поховання їм віддали не всі останки. За словами адвокатки, частина фрагментів – зокрема черепа і щелеп – досі не передана, а ДНК-аналіз із них так і не провели.
Через оформлений статус СЗЧ родина втратила державні виплати. Дружина загиблого разом з адвокаткою домоглися в адміністративному суді скасування актів службового розслідування та внутрішніх наказів частини, але це не зняло головної проблеми: провадження про СЗЧ залишається відкритим.
Тепер рідні вимагають закрити його не «у зв’язку зі смертю», а на реабілітуючій підставі – через недоведеність вини. Ідеться не лише про юридичний статус покійного, а й про соціальний захист його дітей.
Історія Мар’яна Пенкальського показує, як швидко в армійських паперах людина може перетворитися з військового на «втікача», а родина – опинитися сам на сам і з трагедією, і з бюрократією. У таких справах правда зазвичай встановлюється повільніше, ніж пишуться накази.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що подібні історії з помилковими висновками щодо загибелі військових уже ставали приводом для суспільних дискусій.
