Активісти організації PROSUD вивчають біографії та статки українських суддів та прокурорів. Сайт Без Табу публікує чергове розслідування громадських активістів.
Нещодавно журналісти програми «Схеми» засняли заступника голови Вищого господарського суду часів Януковича - Артура Ємельянова під час його подорожі до Відня. Це при тому, що стосовно Артура Ємельянова та екс-голови ВГСУ Віктора Татькова Генеральна прокуратура веде розслідування за фактом створення системи фактично ручного розподілу справ «потрібним» суддям у Вищому господарському суді. На цей час Віктор Татьков переховується за кордоном, а суддя Ємельянов довгий час мав підписку про невиїзд.
Однак у червні 2017 року Подільський районний суд виніс ухвалу, якою скасував заборону Ємельянову перебувати за межами Київської області. Саме ця ухвала й дозволила судді виїхати за межі країни. Де зараз знаходиться Артур Ємельянов і чи повернеться він на батьківщину, невідомо.
Ми вирішили уважніше придивитися до судді, яка фактично дала змогу втекти за кордон колезі, який досі перебуває під слідством. Знайомтеся, суддя Подільського районного суду міста Києва, Валентина Степанівна Декаленко.
Як ми говорили раніше, Ухвалою від 8 червня 2016 року суддя Декаленко зняла обмеження на пересування для Артура Ємельянова, мотивуючи це тим, що «підозрюваний має значний статус у суспільстві, позитивно характеризується, одружений, утримує неповнолітню дитину, має постійне зареєстроване місце проживання.., а тому зазначені обставини, на думку слідчого судді, свідчать про міцність його соціальних зв'язків". Що значить «значний статус у суспільстві» й де Ємельянов «позитивно характеризується», в Ухвалі не зазначено.
Здивувало й те, що, за даними Ухвали, Ємельянов одружений. Проте, відомо, що в листопаді 2014 року Артур Станіславович розлучився. У жодній із декларацій ви не знайдете майна його дружини. Тобто, в Ухвалі явно вказано недостовірну інформацію. Ще однією підставою для такого рішення є необхідність виховувати доньку, яка живе у Відні, і для виконання батьківських обов’язків йому потрібно постійно туди літати.
Очевидно, задум був у тому, що ніхто не побачить цієї Ухвали й усі ці аргументи буде приховано. Понад місяць документ був недоступним і значився у відкритому реєстрі судових рішень як "інформація, заборонена для оприлюднення згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" (п. 4 ст. 7). І лише після того, як журналісти «Схем» побачили Ємельянова в аеропорту й провели розслідування, Ухвала таки з’явилася у відкритому доступі, а її відсутність пояснили «технічною помилкою» - мовляв, «мишка не туди скочила».
Щодо судді Декаленко, вона вже має досвід винесення «правильних» рішень, зокрема, у справах щодо активістів Майдану. Загальновідомо, що ці рішення ухвалювалися на замовлення й під тиском із боку адміністрації Януковича, а судді чітко усвідомлювали невинність засуджених. Так, 17 січня 2014 року Декаленко В.С. позбавила права керування автомобілем Кисельова О.А. через те, що він нібито не зупинився на вимогу інспектора ДАІ, коли рухався колоною «Автомайдану» до резиденції президента Януковича в Межигір’ї. Звісно, ніхто його не зупиняв, водій офіційно заперечував цей факт і мав свідків. Проте суддя Декаленко відмовилася викликати їх до суду, хоча на момент події вони були в авто й могли підтвердити слова пана Кисельова. Також суддя відмовилася допитати інспектора ДАІ, який ніби виніс постанову. Про цей випадок ми дізнаємося з висновку тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції, яка визнала зазначені підстави достатніми для притягнення судді Декаленко до дисциплінарної відповідальності й направила цей висновок до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Проте ВККС так і не звільнили суддю Декаленко.
Це було не єдине рішення щодо учасників протестів. Суддя позбавила прав іще одного водія за поїздку до Межигір’я - Голуба С.А. Але цих Постанов досі немає в реєстрі судових рішень, що є прямим порушенням закону.
Більше того, заповнюючи декларацію доброчесності, Декаленко В.С. очевидно збрехала, оскільки вказала, що не ухвалювала таких рішень.
До того ж, наша героїня виявилася ще й борцем проти відкритості судових процесів. Зокрема, у липні 2016 року намагалася безпідставно заборонити відеозйомку судового засідання на портативний пристрій учасниками проекту «Відкритий суд». А потім узагалі ошелешила присутніх, заявивши, що її обличчя знімати не можна, оскільки це «її особисте право» й вона не хоче, щоб її фіксували на відео під час здійснення правосуддя.
Проаналізувавши декларації судді Валентини Декаленко за 2014, 2015 та 2016 роки, ми бачимо, що основним доходом родини всі роки є суддівська заробітна плата та пенсія чоловіка, у минулому – працівника компанії «Київенерго».
Ці квартири відсутні в державному реєстрі прав на нерухоме майно, однак, за нашою інформацією, квартира площею 128 кв.м знаходиться в Голосіївському районі столиці по вул. Велика Китаївська.
Єдиним майном, яке не змінило свою площу в деклараціях, став будинок на 93 кв.м у селі Кодаки Васильківського району Київської області, який із 2013 року належить чоловікові судді.
Є в родини Декаленко й земельна ділянка в селі Хотів під Києвом, яку придбали в 2010 році. Земля там досить недешева. Але даних у Реєстрі речових прав про неї немає.
Також Анатолій Декаленко є власником рухомого майна, а саме – позашляховика Toyota Runner 2006 року випуску. Цікаво, що на момент купівлі (було це в 2008 р.) вартість автомобіля, за документами, становить усього 100 грн.
Як бачимо, до судді, яка вирішила, що одіозний Артур Ємельянов має високий соціальний статус і довіру в суспільстві й може без перешкод залишати країну, також багато запитань. І щодо рішень часів Майдану, і щодо перешкоджання журналістській діяльності, і щодо відвертої брехні в декларації доброчесності. На суддю Декаленко ще чекає первинне кваліфікаційне оцінювання, під час якого їй доведеться підтвердити здатність вершити правосуддя. Ми ж будемо уважно спостерігатимемо за цим процесом.