Дрон в небі над Москвою - набагато більший політичний актор (наголос на А), ніж російська опозиція.
Один фугас, який випадково опиниться в людному місці в місті-мільйоннику РФ призведе до кратно більших змін ніж опозиційна фракція у міськраді.
Порушення базового уявлення пересічного росіянина про «безпечність» системи є найкращим маркером довести до нього відчуття глибокої дисфункції РФ, кризи довіри до керівництва і зростання потреби змін. Не демократичних, звісно ж. Але нам демократичні і не потрібні.
Безпека - одна із ключових внутрішніх «валют» авторитаризму. Так чи інакше, саме уявленнями про безпеку прийнято обґрунтовувати більшість відверто політичних заходів з придушення опозиції, створення контролю над медіа та монополізацією економіки.
«Тотальна безпека» - явище, яке власне і отримує посередній громадянин в обмін на якісь персональні економічні та політичні можливості. Саме тому, будь-який удар по суспільній безпеці в РФ виглядає значно кращим збудником суспільного настрою, аніж приміром заяви про корупцію чи фальсифікацію виборів.
У західній політизованій уяві традиційно домінує модель - «усе в політиці так чи інакше в своєму початку засноване на суспільному договорі», яка лишається абсолютно релевантною і щодо РФ. Однак західні універсалісти традиційно трактують договір як відпочатку ліберальне явище (тут у них домінує Локк), тобто параметри договору закладаються досить демократичні. Російський же договір більш специфічний, тому і неосяжний для багатьох західних людей: «все в обмін на безпеку (або стабільність, як соціоекономічний сурогат терміну «безпека») - ось тут уже домінує Гоббс.
Саме тому, хитати РФ за допомогою мережі прозахідних чи не дуже громадських організацій, що займалися боротьбою з корупцією, чистотою виборчих процесів та захистом прав журналістів було помилковим. Опираючись на власний внутряк, західні гравці дійсно могли сприяти цим явищам, вважаючи що саме ці явища зачіпають якийсь важливий нерв внутрішньоросійського життя. Вже ні.
В обмін на тотальну безпеку і черепашачий повільний приріст зарплат співставний із інфляцією було зі згоди абсолютної більшості громадян розміняно отримані в 90х російські політичні чи економічні вольності (уявіть, в 90х вони мали більш ринкову економіку ніж Україна, яка дуже повільно підходила до цього питання).
Ніхто не змушував росіян - ця угода дійсно виглядала напрочуд вигідно. Якісь незрозумілі вибори губернаторів обміняти на відносно стабільне уявлення про безпеку, подолання ексцесів що стосувалися слабкоорганізованої злочинності, воєн на Кавказі та інших викликів 90х. Жодні заклики що стосуються ліберальних ідей ніколи не працюватимуть щодо РФ. «Свобода то сьо» - забудьте. «Умное голосование» навальнят було ширмою, під шумок якої зачистили спершу найбільш небезпечних, а потім і просто усіх інших.
Тому найбільш очевидно, що для зламу РФ доведеться зруйнувати уявлення більшості її громадян про їхнє ексклюзивне життя у єдиній безпечній країні Світу. І буде це проходити через дрони з вибухівкою, вибухи в кафе, рейди радикалів в прифронтові села, незрозумілі вбивства незрозумілих воєнкорів.
Кожен акт війни на території РФ - це уже не стільки воєнна логіка, скільки політична. У воєнній дійсно є сенс рахувати - скільки знищено ворожої техніки, наскільки раціонально використана наша техніка - бо війна це передусім математика. У політичній же удар має передусім нематеріальні наслідки, які важко усуваються.