Російська армія почала масово застосовувати нові реактивні дрони «Герань-4 Сікер», якими керують у режимі реального часу. Про те, як українські зенітники адаптуються до швидкостей у 600 км/год та відбивають атаки, розповідає проєкт «Донбас Реалії» від Радіо Свобода.
Російська армія почала масово застосовувати нові реактивні дрони «Герань-4 Сікер», якими керують у режимі реального часу. Про те, як українські зенітники адаптуються до швидкостей у 600 км/год та відбивають атаки, розповідає проєкт «Донбас Реалії» від Радіо Свобода.
Як повідомляє БЕЗ ТАБУ, нова загроза для ППО полягає не лише у швидкості цих БПЛА, а й у тому, що оператор може коригувати їхній курс під час польоту та націлювати на рухомі об’єкти.
За словами військових, під час окремих атак частка реактивних дронів сягає двох третин від загальної кількості БПЛА. Під час масованої атаки 14 серпня, коли росіяни запустили 108 безпілотників, понад 30 із них були реактивними.
Такі дрони фіксували над Києвом, а також у прифронтових і прикордонних районах та поблизу чорноморського узбережжя.
В українській ППО для перехоплення цих цілей використовують, зокрема, радянські зенітно-ракетні комплекси «Оса». Речник 1129-го зенітного ракетного Білоцерківського полку Дмитро Бєлик пояснює, що ці системи й раніше створювалися для боротьби з літаками, тож швидкісна ціль для них не є чимось принципово новим.
«Всі засоби, які зараз наявні і працюють по «Шахедах», по безпілотниках – вони існують уже давно. І вони були заточені під реактивні системи. Просто вони були більше заточені під системи «літак». Він більший, він важчий, він вартісніший. Зараз швидкості зросли до 600 км/год, і це якраз та історія, яка до зенітного ракетного озброєння пасує якнайкраще», – сказав Бєлик.
Командир розрахунку «Оси» Іван розповів, що через зростання швидкості та зміну висоти польоту на реакцію залишається значно менше часу. На борту його машини вже є позначки за збиті розвідувальні дрони, а тепер екіпаж працює і проти нових реактивних цілей.
«Виросли швидкості і змінилася висота польоту. Це трохи вимагає більше уваги, а швидкість дає менше часу на реагування. Тому що все це час, і тому треба дуже швидко ухвалювати рішення і робити роботу свою», – пояснив Іван.
Ще один елемент децентралізованої ППО – переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, які змонтували на армейський «Хамві». Оператор комплексу Олексій каже, що така система дає високу ефективність, але ракети використовують обережно через їхню вартість і дефіцит.
«Якщо брати кількість пусків і кількість збиттів – відсотків 70 збиттів», – зазначив він.
Тому для звичайних «Шахедів» бійці часто застосовують кулемети, а ракети бережуть саме для реактивних дронів, які рухаються значно швидше. За словами військових, це дозволяє економити боєприпаси там, де можна обійтися менш дорогим засобом ураження.
Дмитро Бєлик наголошує, що керування дроном онлайн створює додаткову небезпеку, адже апарат може змінити ціль і піти на удар по системах ППО або інших рухомих об’єктах.
«Будь-який керований апарат, керований людиною, він може змінити неочікувано свій напрямок, він може змінити свою ціль. А так як в цій війні ППО – одна з пріоритетних цілей, тому що хто володіє небом, ситуацією в небі – той володіє, в принципі, і ситуацією на землі», – сказав речник.
Військові також наголошують, що російські удари спрямовані по цивільній інфраструктурі, залізниці, енергетиці, АЗС та морській логістиці. Саме тому робота підрозділів ППО залишається розосередженою і прив’язаною до власних секторів відповідальності.
Загалом історія з реактивними дронами показує, як швидко ця війна змінює засоби нападу й захисту. Українська ППО змушена одночасно використовувати радянські комплекси, західні переносні системи та кулеметне озброєння, щоб закривати небо від нової хвилі російських безпілотників.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав про те, як російські війська вдосконалюють дронові атаки та шукають способи обійти українську ППО. Подібні зміни в тактиці свідчать, що боротьба в повітрі дедалі більше перетворюється на гонку між швидкістю, дальністю та здатністю вчасно побачити ціль.