Три мантри відчаю - війна затягується, партнери нас зливають, наступ провалився - особливо гарно продаються, коли відчутних медійних рухів на фронті немає. А тут ще й росіяни лізуть під Авдіївкою. А ще Ізраїль, ХАМАС, Іран, Хезболла. Ми всі помремо? Нас зіллють на перемовинах? Змусять капітулювати?
Невже на нас чекає Третя світова? Невже все пропало?
Ворог все ще дуже сильний і має запас міцності, але їх кораблі тонуть, ППО горить, економіка і фінансова система дають тріщини. У нас будуть літака і ракети. І цей контекст ігнорувати не можна.
Що стосується контрнаступу. Логіка операцій спирається на баланс вигоди/втрати. Так, поки ніякого “вирішального прориву” не сталося. І ЗСУ не спробували (поки що) задіяти великі механізовані сили для “вирішального” прориву на Півдні. Але підтверджений візуально баланс втрат на Запорізькому напрямку (приблизно рівний) і на фронті загалом (сильно на нашу користь) говорить, що літо - осінь ЗСУ провели ефективно. Без зайвого ризику, без авантюр, без слідування медійним задачам попереду військової доцільності.
Вся риторика “розчарування” базується на тому, що зовнішні спостерігачі чекали “танкових колон, від яких росіяни втечуть”. ЗСУ не ризикували як росіяни під Вугледаром взимку чи Авдіївкою зараз. Що, за відсутності авіації, логічно. Процес буде таким, якщо хочемо мінімізувати втрати і не підставитись.
Про наступ РФ. Їх активні дії паралельно з нашими - це нормально. Якщо росіяни на тактичному рівні вчаться, як і ЗСУ, то з їх стратегічним курсом все як у нацистів - політика визначає характер і зміст їх стратегічного задуму. Іноді це спрацьовує, але частіше - ні. Задачі на двох рівнях:
1. Дати Путіну перемогу напередодні виборів. Бо за свою легітимність він переймається.
2. Деморалізувати, збити мотивацію ЗСУ воювати, союзників допомагати.
Чи спрацює? Дуже малоймовірно. РФ використовує тактику, яку чекають від ЗСУ - масований прорив техніки. І несе втрати, які не здатна на 100% компенсувати.
Але жодна зі сторін наразі не може забезпечити вирішальної переваги, яка допоможе завершити війну швидко. Якщо не станеться якийсь фактор Х. Тому кожен обирає свій спосіб ведення війни. Ми - обережний. Росіяни - як зазвичай.
Про втому партнерів. Я спостерігаю переважно за західним потоком новин. Наприклад, за такими: “Концерн Rheinmetall отримав велике замовлення на постачання ЗСУ десятків тисяч снарядів типу L15, а також звичайних 155-мм снарядів Assegai для німецьких збройних сил на 2024 рік”. І таких контрактів десятки. На різні озброєння.
Не зважаючі на всіх божевільних, допомога України має потужну політичну і соціальну підтримку. І чим більше буде розганятися західна військова промисловість, тим озброєння і переозброєння України будуть мати більше гарантій. І відкриття “нових фронтів”, коли Китай і Іран проявляють себе на Близькому Сході чи у Східній Азії, робить більш легітимною будь-яку підтримку боротьби проти агресивних диктатур. Тому додаткові точки напруги для нас виклик в тактиці, але перевага в стратегії. Тому потік зброї в Україну буде скоріше збільшуватися як мінімум весь 2024.
І фінішне. Кліше “довга війна вигідна Путіну” - це його пропаганда. Така саме як китайське “китайці планують на 100 років”. Так, Китай, який за 100 років пережив 5 докорінних змін політичного курсу та 3 - економічної моделі.
Економічні, технологічні ресурси Росії виснажуються набагато швидше ніж у США чи Європи. А людські ресурси України і запас легітимності продовження війни все ще надто великі, щоб Путін міг робити ставку на наше виснаження. Тому зберігаємо спокій і працюймо далі.