Автор Без Табу аналізує звинувачення у державній зраді від колег Надії Савченко по Верховній Раді та знаходить цікаві паралелі у маскультурі.
Із перших днів історії захоплення та звільнення Надії Савченко напрошувалася красива, але небезпечна аналогія з головним героєм Homeland Ніком Броуді. Його сюжетна лінія була зовсім невеселою: кілька років полону, повне психологічне виснаження, підозри у співпраці з ворогами Америки, які швидко знаходять підтвердження, стрімкий політичний зліт, вимушена втеча після теракту, поневіряння і врешті-решт загибель на Близькому Сході в статусі жертви політичних ігор. Навіть один з варіантів перекладів назви серіалу збігається з назвою політсили, за списком якої полонена Савченко потрапила до восьмого скликання парламенту.
Учора привід озвучити цю аналогію нарешті з’явився. Народний депутат Андрій Тетерук повідомив дещо дивну новину: Надія Савченко нібито залишила територію України після того, як отримала запрошення до СБУ на допит у справі Володимира Рубана. І станом на ранок вівторка вона швидше за все знаходиться на території Росії.
Зазначимо, що член комітету ВР з питань національної безпеки та оборони не надав якихось неспростовних доказів втечі і навіть не довів, що повістка потрапила до потрібних рук. Він лише послався на слова Володимира Ар’єва, згідно з якими позафракційна вже народна обраниця відсутня у складі української делегації в Страсбурзі.
Савченко знайшлась
Сама Савченко подала ознаки життя за кілька годин і через соцмережі дала зрозуміти, що її опоненти щонайменше говорять неправду. Колись героїчна льотчиця заявила, що перебуває саме у Страсбурзі з відрядженням, яке було належно оформлене і про яке керівництву держави чудово відомо. А те, що Ар’єв її не бачив – вже особисті проблеми віце-президента ПАРЕ. Щоправда, неспростовних доказів присутності Надії саме у Франції теж надано не було, крім кількох фотографій в соцмережах. Хоча і віддана сестричка Віра, і помічниця нардепа Тетяна Проторченко надто активно захищали нещодавню народну героїню.
Лист Савченко голові СБУ, в якому вона визнає українські ЗМІ ненадійним джерелом
До того взяв слово знавець матчастини нардеп Борислав береза, що відкрито поглузував з недалекої Савченко, яка сплутала Європарламент та ПАРЄ. Вийшло доволі кумедно.
Тож поки що маємо рівняння, де відомих значно менше, ніж невідомих. Зі стовідсотковою впевненістю можна стверджувати лише два факти. Перший – Надії Савченко точно немає на території України. Другий – у справі Рубана вона є щонайменше цінним свідком. Можливий і варіант, за якого Надія може стати співучасником у справі про організацію державного заколоту, оскільки вона нібито регулярно спілкувалася з Павлом Баловим, майором 8-го полку спецпризначення, що базується під Хмельницьким. А слідство вважає, що саме туди заарештований Рубан-Гарбузюк планував доставити зброю, знайдену у нього на КППВ в Майорську. Цій версії хронічно не вистачає фактажу, але її надто вже активно обговорюють в певних колах.
Вирішальними в цій історії так чи інакше стануть наступні кілька днів. І буде дуже смішно, якщо Надія Савченко приземлиться десь в Жулянах цілою та неушкодженою незалежно від того, де вона була – в Страсбурзі чи в Москві. Тему її втечі зараз педалюють виключно представники «Народного Фронту», якщо винести за дужки закликаного в ролі свідка Ар’єва. І поки що це швидше схоже на гру на випередження. Усі знають, що Надія – такий самий агент впливу Медведчука, яким був Рубан. Усі пам’ятають про її антиукраїнську здебільшого останнім часом риторику. Але якщо саме зараз ніхто нікуди тікати не збирався, то НФ з його копійчаним рейтингом не позаздриш. І тоді доведеться шукати відповідь на інше питання: самі Тетерук з Березою до цього додумалися чи хтось підкинув їм дезінформацію?
Якщо ж Савченко не повернеться, сюжет продовжиться в геть іншому напрямку. З депутатів-втікачів товариші по Верховній Раді недоторканість знімають без зайвих сентиментів – це ж не в очі Мосійчуку дивитися, якого під білі рученьки виводять з сесійної зали після репліки спікера «рішення прийнято». Але станеться це лише у випадку подання відповідного прохання з боку ГПУ. А Юрій Луценко з цього приводу поки мовчить немов партизан – мабуть, любителю соціальних мереж хтось таки пояснив, що таку дичину сполохати не можна. Надто якщо на це є політична воля Банкової.
От тільки якщо аналогія Надія Савченко – Броуді спрацює хоча б відсотків на вісімдесят, то це стане справжнім розчаруванням для всіх, хто боровся позаминулого року за звільнення бранки. І з цього ракурсу вже якось косо починаєш дивитися на новину про готовність Олега Сенцова просити для себе помилування особисто у Путіна. Можливо, з помилуванням нічого не складеться. А якщо складеться, то кримчанин навряд чи полізе у публічну політику. Проте певний захисний механізм відторгнення вже сформувався, і на кожного нового врятованого будуть дивитися саме через призму поведінки Надії. А чи не завербували його російські спецслужби під час катувань?
Головне питання, втім, полягає в іншому: наскільки далеко готова зайти українська влада у бажанні покарати організаторів потенційного державного заколоту, якщо він дійсно планувався? Чи не спустять справу на гальмах наступного року, коли настане час політичних домовленостей перед виборами? Поки що передбачити можна лише одну тенденцію – попит на реальних та удаваних героїв війни з Росією в якості народних депутатів дещо впаде. І неважливо, хто виявиться правим, Тетерук чи Савченко.
Бо Батьківщина таки чекає на відповіді.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець