Те що вчора відбулось перед Міністерством оборони дало нам гарний урок і прививку від інформаційних атак. Фактично ляльководи в черговий раз спалились самі і ще раз продемонстрували українцям, що невидимий ворог націлився не лише на Україну на Сході, а і в цілому і на кожного з нас.
Росія знову глибоко увійшла у чергову фазу прихованого удару інформаційної війни.
Майбутнє України у небезпеці і в руках кожного громадянина та його свідомості.
Останнім часом все очевиднішим стає російський сценарій інформаційно-психологічної операції, розпочатої в Україні. Такі сценарії, зазвичай, є підготовкою для масштабного наступу. Про підготовку цього наступу в напрямку Києва нас випадково повідомили російські агенти Савченко і Рубан, проговорились під час вербування спецназівців.
Мета операції – забезпечити розкол суспільства, який сприятиме подальшому наступу на територію України.
Напрямок головного удару – Збройні Сили України.
На першому етапі: спровокувати невдоволення і розбрат серед українців, посилити недовіру до військово-політичного керівництва та армії, викликати протестний рух.
Ці етапи чітко прослідковуються за меседжами російських інформаційно-психологічних акцій: влада знищує добровольців, совок в армії, нічого не змінюється, солдати раби, всіх генералів і офіцерів треба прибрати.
Звісно, що режисерами виступають війська інформаційних операцій РФ, які діють через суб’єктів впливу на населення України.
В першу чергу цими суб’єктами впливу є п’ята колона:
– проросійські політики (Медведчук, Фірташ, Бойко тощо, а також ті, що маскуються під патріотів Тимошенко, Гриценко та інші), партії та громадські організації (з тіхушників Офіцерський корпус, Український вибір);
- інтернет видання (Страна.UA, Цензор) та телевізійні канали (112, ZIK, Інтер, Ньюсван і ще багато тих, які вже викуплені російськими резидентами і ще себе покажуть);
- псевдопатріоти, "ватні" патріоти, активісти або просто зрадофіли.
Страшно? Ні, це ще не страшно, бо таких суб’єктів ще з декілька сотен. Ціла армія замаскованих вбивць, яка націлена загарбати Україну.
А ось і свіжий приклад інформаційної акції в межах зазначеної інформаційної операції – циркова вистава зі зрежисованим самоспаленням відомого своїми самоволками Сергія Ульянова. Інформаційний привід – заявлений акт самоспалення 26.07.2018 на ім’я Володимира Клічка (спочатку перед посольством США, потім передумали – під МОУ).
Сутність його вимог – "ДОБИТЬСЯ ЗАКОННОСТІИ, ПРАВДЫ". Ні про що. Тобто немає вимог.
Імітація самопідпалу відбувалась за безпосередньої участі одіозних особистостей. З тих, кого вдалось ідентифікувати за допомогою інтернету, двоє.
Володимир Ульянов – батько "жертви" псевдоатошнік, самозваний полковник (старший лейтенант запасу), член політичної партії "Офіцерський корпус", керується – диверсантом Володимиром Рубаном. Батько не зупиняв сина, не гасив одежу, лише викрикнув погрозу, що: "Всіх в пагонах будуть вішати, стовпів вистачить" (одразу після показового виступу).
Святослав Стеценко – совковий замполіт, колишній комуніст, який маючи звання полковника замість піти на захист країни зайнявся провокаціями, самопіаром в тилу. Є інформація, що зв’язаний з партією, яка прийшла на заміну рубанівської, після провалу останнього. Демонстративно ліз на камери, імітував виривання з рук невідомого нібито для допомоги "самогубцеві", але не наважився навіть вдарити того, хто його затримував. Має президентські амбіції. Записав після маніпулятивне селфі-відео, яке потім репостили зрадофіли, про те, як МО та ГШ довели до самогубства.
Сергієм Ульяновим зіграно образ добровольця (камуфляж), жертви, який вигукує гасла на кшталт "влада знищує добровольців, совок в армії, нічого не змінюється, солдати раби, всіх генералів і офіцерів треба прибрати". Жодного факту про причину власних скарг він не вказав.
Отже, було розіграно виставу для українців та кремлівських ЗМІ з метою спровокувати невдоволення і розбрат серед українців, посилити недовіру до військово-політичного керівництва та армії.
До якої категорії суб’єктів впливу належать артисти погорілого театру вирішуйте самі.
Як на мене, ганебно виглядав представник Міноборони, який зайняв позицію не достойну високого органу, чим підставив міністра. Повівся на постановку і все, на що спромігся – це гладити на камеру симулянта, який згодом підскочив і побіг на інформаційний смітник ZIK бадьоро поносити всіх і вся.
Командування Сил спеціальних операцій хоча і було завчасно попередженим, не розпізнало ворожу акцію, не попередило суспільство та, вочевидь, виглядало не найкращим чином.
Ми всі маємо це зрозуміти. Всі зробити висновки. Нависла загроза і ми здатні її подолати. Ми маємо навчитися бити не власну армію, а ворогів в інформаційному просторі. Чим більше людей це зрозуміє, тим ми станемо сильніші.