Після масових глюків у системі подачі е-декларацій Національне агентство з питань запобігання корупції зібралося на екстрене засідання. Виявилося, що сайт атакували не лише ті, хто хотів заповнити форму, але й ті, хто дуже цього не хотів.
Активісти та співчуваючі їм нардепи – переважно ті, кому електронне декларування нічим не загрожує – перед початком засідання говорили, що втручання у подані дані та їх спотворення потім може заважати розслідуванню.
А розслідування відбуватиметься, швидше за все, у будь-якому випадку і щодо всіх. Подав декларацію з помилками – відбуватиметься. Не подав взагалі – відбуватиметься тим більше. Подав без помилок, але зміст не вписується у рамки здорового глузду – тут і говорити нема чого.
Умови для роботи ЗМІ на засіданні створили майже ідеальні: учасники квадратного столу передавали слово одне одному як заманеться, журналісти спочатку намагалися тягати за ними мікрофони туди-сюди, потім попросили учасників тягати з місця на місце свої стільці, поближче до мікрофонів. Однієї невеличкої колонки, під яку можна було би покласти усі мікрофони та диктофони, звичайно, не було. Навіть у МВС під час колегії до такого вже додумались.
Загалом щодо комунікації спостерігається якесь замкнене коло: «придворні» айтішники нічого про нюанси не розкажуть, незалежні у нюанси не посвячені, а можуть про них лише здогадуватись у теорії, журналісти не мають айтішної освіти, а ті, що мають, не працюють журналістами. А «фасилітаторів», що перекладатимуть інформацію з вузькоспеціалізованої на людську, майже нема. І навряд чи в цьому хтось зацікавлений. Зараз же друга частина фрази, після «а тепер простіше, не для фахівців», часто не дуже відрізняється від першої. Обидві приблизно однаково зрозумілі. Або не зрозумілі – це вже кому як пощастить.
На додаток до цього ще не всі усвідомили, що це не жарти – і питають, наприклад, чи можна, якщо не вдається заповнити електронну декларацію, подати її у паперовому вигляді.
Серед причин паралічу системи називали і атаки на сайт (правда, не повідомляли їх джерело), і просто перевантаження, бо всі одразу кинулися подавати декларації. У скількох випадках це були одні й ті самі люди – напевно, тема для дисертації. Чи факультативу десь на спеціальності «Захист інформації з обмеженим доступом».
Від НАЗК були претензії до відвідувачів щодо недостатнього знання законодавства (згодом виклали щось між законодавчим лікнепом і технічним мануалом) та помилок у написанні електронних адрес, а до держави – щодо браку фінансування. Нардепи, що вже «відстрілялися», навчали інших, що треба було не тягти до 27-го, а подавати декларації у перших рядах, тоді б і не сталося таких «заторів».
Незважаючи на те, що представники Держспецзв’язку говорили про надійність системи, на засіданні вирішили, що до цього було вжито недостатньо заходів і потрібно організувати цілодобовий нагляд за системою.
Тепер прихильники електронного декларування, наприклад, нардеп Єгор Соболєв, чекають ще й декларації президента.
По-перше, дійсно, давно пора, по-друге, просто цікаво, які баги вилізуть у його випадку. Бо тестування системи, схоже, відбувається у польових умовах.
Обговорення можна було вважати завершеним після репліки нардепа Віктора Чумака, який раптом зміг зайти на сайт і сказав, що усе працює. Хоча п’ять хвилин тому не працювало. Правда, офіційно розпустити усіх додому мала повноваження тільки голова НАЗК, що вона і зробила, повідомивши, що «засідання оголошується відкритим… тобто закритим».
Напередодні засідання дізнатись адресу організації з сайту, ясно, було неможливо, допоміг Фейсбук. То може вже краще і систему подання декларацій перенести туди. Все одно посадовці саме там усе коментують, викладають фото своїх будинків та чекіняться на курортах. Хай вже все на одному ресурсі буде.