Путін дуже палиться на тому, чого він боїться. Цього разу мова про удари вглиб Росії. Та про будь-яке масштабування допомоги Україні, насправді.
Та напруга сил, якої Росії вартує ця війна взагалі і поточний наступ на Донбасі - це дуже великі витрати. Для Росії як країни загалом і для путінського режиму.
За 2,5 роки Росія практично вичерпала усі радянські запаси. Які формувалися майже 40 років. І нема причин думати що на відновлення співставного потенціалу їм знадобиться менше. Ні, Китай не буде їм з цим допомагати, бо нащо?
За 2,5 роки Росія спотворила і перегріла власну економіку. Ниття, яке генерує Набіулліна і весь технократичний апарат уряду - приховано, обережно, але все більш відчайдушно - демонструє чого Росії коштує ця війна.
Так, звісно, в них є запас міцності, є надходження грошей і ресурсів. Звісно, обережність наших партнерів дала їм надто багато часу і можливостей тиснути на Україну, яку вони переважають в усіх ресурсах в рази, а місцями в десятки разів.
Але при цьому всі їх успіхи у глобальному масштабі:
а. Жалюгідні. Бо окупація додаткових кількох відсотків території України в обмін на практично все, що накопичував СРСР це якось ні про що.
б. Дуже крихкі. Бо вартує змінитися масштабам допомоги Україні - і все це посиплеться.
Вони можуть утримати те що здобули або збільшувати свої здобутки тільки якщо допомога Україні не буде адекватною нашим потребам. І Путін це чудово розуміє. І союзники Путіна на Заході це чудово розуміють.
Тому вчергове - коли Україна ставить питання про масштабування допомоги (в частині параметрів застосування зброї) і напередодні виборів в США, де Росія грає в конкретного кандидата - вони витягують тему ядерки. Власне, єдиної російської зброї, якої насправді варто боятися. Щоб виграти собі ще трохи часу, який - поки Захід шукає в собі сміливість і політичну волю - дійсно грає на вигідний Росії розвиток подій.
Питання лише в тому, коли адекватні серед наших партнерів втомляться від цих ігор.