Народна артистка України Ольга Сумська у відвертій розмові розповіла, як себе почуває у ролі бабусі, про святкування свого Дня народження і відносини із старшою донькою.
Українська "Роксолана" походить з акторської династії, а зараз уже й сама виховує третє покоління. Попри гастролі, Ольга завжди рада зустріти й почастувати за своїм столом друзів та рідних. Ексклюзивно для Без Табу народна артистка України розповіла, що відчула, коли вперше взяла на руки внучку, чому не переймається під час творчих пауз та які уроки винесла з життя.
Ви нещодавно відсвяткували свій день народження. Щиро вітаємо вас із цією подією.
- Дякую. Ви знаєте, не хотілось організовувати якогось грандіозного свята, адже в минулому році уже відгуляли золоту середину. Цього разу вирішили провести день народження в теплій родинній атмосфері. Завітали лише найліпші друзі: Віталік Козловський, Влада Литовченко, Наталя Холоденко. Нам завжди добре, коли зустрічаємось разом. Оскільки в нас багато артистів, то ми немов вибухова суміш, якій ніколи не буває сумно.
Ольга відсвяткувала день народження в колі друзів
Чи є у вас якась особлива традиція в цей день?
- Головне, щоб кілька поколінь зібралося за одним столом. Оце і є щастя. І коли ми зустрічаємось, то даємо волю своїм почуттям. Я обов'язково готую страви сама — крученички з чорносливом і горішками, гречаники, голубчики.
Нещодавно ви вперше стали бабусею. Як воно - тримати на руках своє третє покоління?
- Це неймовірні емоції, повірте. Я вдячна Господу за цей подарунок від старшої донечки. Вона в мене молодець: дуже сильна й смілива дівчина. Вирішила — і народила. Зараз більшість думає: "Я ж актриса, куди мені народжувати? А як же кар'єра?". Але не треба на цьому зациклюватись. Буде й кар'єра, і все інше.
Правду кажуть, що бабусі більше внуків люблять, аніж дітей?
- (сміється) Я ще не поняньчила, але все іде до того, що ці слова правдиві. Коли прийшла в пологовий і взяла на руки цей комочок щастя, то сльози так і потекли. Ніколи не думала, що так емоційно відреагую. Це твоя кров, твоє продовження. Ніби тільки сама народжувала й годувала, а тут раз — уже бабуся.
Ольга разом із доньками - Антоніною та Анною
А як Тоня почувається в ролі мами? Справляється?
- Вона прекрасна молода мама: відповідальна, так і тремтить над дитям, хоча в неї є досвід, оскільки допомагала мені з молодшою донькою. Крім того, ми постійно з нею на зв'язку. Якщо їй потрібна якась порада, то ділюся своїм досвідом.
У ЗМІ постійно з'являються різні новини про вашу сім'ю, особливо про старшу доньку.
- Я на критику не реагую, повірте. Не може політика впливати на особисте життя людини. Я часто їжджу на Донбас із гастролями і бачу, як хлопці із Західної України закохуються в дівчат зі східної частини нашої країни. Тільки любов подолає оце страхіття, що зараз відбувається навколо нас. Шість років тому Тоня поїхала вступати до Щукінського училища. Це було її рішення, їй ніхто не підказував і не допомагав. Вона хоче подолати кліше "доньки Сумської", чогось досягти у професії. І я це поважаю. Звісно, хвилююсь за рідних, які живуть там ( у Росії - прим.ред). Як і кожен українець, мрію, що незабаром усе закінчиться.
Антоніна розвиває свою акторську кар'єру
Але ви продовжуєте гастролювати по Східній Україні.
- Так, інколи страшно. Наприклад, у Маріуполі, де чітко чути, як стріляють. Мама дуже хвилюється, просить, щоб не їздила, але я не можу. На нас там чекають глядачі.
Над якою роллю зараз працюєте?
- Зараз ми розпочинаємо новий історичний серіал, про який ви дізнаєтесь трохи пізніше. Але я ніколи не переживаю, коли є якісь паузи. У такі моменти намагаюсь зосередитись на родині. Ми можемо, наприклад, подорожувати.
Не можу не поцікавитись, як вам сучасна "Роксолана" у ролі Мер'єм Узерлі?
- Вона надзвичайно чарівна й харизматична, але ми різні, ми не конкурентки. Наша команда була першопрохідцями, але й вони молодці: красиві актори, розкішні костюми, неймовірні локації. Було б добре, якби колись Туреччина й Україна об'єднались для якогось проекту.
Ольга в ролі Роксолани
Чому навчило вас життя?
- Я ще вчусь, не дивлячись на те, що відсвяткувала ювілей. Акторська професія спонукає до творчого пошуку. Ти вивчаєш роль і розмірковуєш: якими барвами своєї душі її наситити, від чого наштовхнутися й надихнутись. Я завжди відчуваю крило свого тата, який говорив: "Доцю, створюй характер!". Треба створити індивідуальність, за якою цікаво спостерігати глядачеві. Оці слова й бринять у моєму серці.