Мрії збуваються. Як зрадники з Криму хотіли стати частиною Росії

Щира правда

У вівторок, 12 червня, держава-агресор відзначає своє професійне свято. Третій рік поспіль День Росії змушені «святкувати» й мешканці окупованого Криму. Проте, настрій в них вже далеко не святковий.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подборку только важных новостей!

Три роки тому проросійськи налаштована частина населення Криму відзначала День Росії на фоні несамовитого морального піднесення. Нарешті ніхто нікого не змушуватиме говорити українською мовою. Нарешті російський рубль стане офіційною валютою на півострові. Нарешті сюди масово поїдуть заможні російські туристи, а не бидло з умовного Саранська.

Такого невмотивованого оптимізму не доводилося бачити з часів «МММ». Мрії збулися. От тільки очікування з реальністю не співпали, оскільки, як казав Довлатов, життя завжди випереджає мрію.

Здобули?

Російський турист до окупованих українських курортів не подався. А якщо поїхав, то здебільшого в добровільно-примусовому порядку. Років зо двадцять тому, коли на півострові зі зрозумілих причин не було ані проблем з продовольством, ані інших інфраструктурних труднощів, громадяни єльцинської ще Росії все одно збирали гроші на відпустку в Туреччині, а не шукали квитки до Євпаторії чи Ялти. Нині, коли полиці в магазинах майже порожні, а до періодичних відключень електроенергії та нестачі прісної води місцевим доводиться звикати, ніхто і поготів сюди не сунеться. Чому?

Одеса дякує Криму

А тому, що сервіс лишився на звичному рівні. Один так званий радянський сатирик свого часу любив жартувати про ванні кімнати в готелях, де можна отримати удар струмом, якщо увімкнути воду і не вимкнути телевізор. Проте сьогодні про ванни і телевізори мови немає – прихильники російських окупантів запропонувати можуть хіба що типовий «дикий» відпочинок. Навіть український турист подався до Одещини не стільки через небажання порушувати закони, скільки в пошуку банального комфорту. Кадри з зон відпочинку дають зрозуміти це краще за будь-які слова.

І це не єдина біда. Навіть комунальні служби тут наче вимерли. Яскравий тому доказ – суботні веселощі небесної канцелярії, що перетворили Сімферополь на своєрідну пародію на Венецію. Чотирнадцять років тому юний Гриць Вареник потрапив по дорозі на електричку до Євпаторії під неймовірно сильний дощ – значно сильніший, ніж той, що пройшов 10 червня 2017 року. Але на вулицях тоді не було жодного натяку на вселенський потоп. Зараз же за грою у «велику Росію» новоявлені можновладці забули про те, що не мізки плебсу промивати треба, а системи водовідведення чистити. На материковій частині України, до речі, представники «кривавої хунти» після позаминулорічних місцевих виборів цим займаються охоче. Якщо тут і варто когось цитувати, то навіть не Лермонтова, а ворону в клітці зі «Снобів» Подервянського.

Крим дякує силам природи

Персонажі, які три роки тому показово спалювали українські паспорти, нарешті почали розуміти, що Крим був потрібен Росії виключно в якості тренувального майданчика. Кремль останнім часом тільки те й робить, що відпрацьовує на півострові поєднання реалій «застою» та «перебудови». Розрахунок тут був дуже простим – якщо новоспечені громадяни Росії мовчки терпітимуть поневіряння, то можна буде і десь в Архангельську урізати місцевим пайку та змусити затягнути пояси. А в якості плану Б можна і посилення контролю за населенням з боку спецслужб в кращих традиціях чи то Сталіна, чи то Андропова.

Алупка прозріває

План Б, до речі, працює на перший погляд чудово. Навіть в Херсоні кримська пародія на ФСБ зуміла завербувати колаборанта, що повідомляє паспортні дані бажаючих отримати український біометричний паспорт кримчан, якщо вірити чуткам. Але того первинного страху, який був за радянських часів, тут вже немає і бути не може. Репресії проти татарського населення з боку окупантів самих татар майже не лякали з самого початку – вони і значно більші поневіряння пережили свого часу. Зараз же навіть найбільш палкі прихильники Путіна трирічної давнини почали розуміти, що вони хотіли зовсім не в ту Росію. Реальність виявилося зовсім іншою.

"КГБ" працює

А за біометричними паспортами, до речі, побігли навіть ті, чиї паспорти свого часу нібито знищили діти/вогонь/тварини (потрібне підкреслити). Бо зрозуміли ренегати, що з України до Європи зараз буде простіше потрапити, ніж з Криму до Росії. От тільки в підсумку вийде так, що через бажання погнатися за двома зайцями можна лишитися ні з чим. Зрадників не люблять ніде – і стосується це не лише так званих «військових», які 2014 року перестали бути українськими, але російськими пробули недовго.

Щира правда

Навіть пільгові категорії населення (особливо пенсіонери, які в порівнянні з українськими часами стали отримувати більше грошей) вже прилюдно обурюються діями нових «хазяїв життя». Когось вигнали з подарованого нещодавно житла, комусь на честь свята, навпаки, роздали житлову площу, але по половинці квартири. І це лише верхня, не надто велика частина айсбергу. В цілому варто відзначити, що кримський експеримент Кремля провалився – від шалених на перших порах грошових дотацій московські горе-стратеги так і не отримали жодної віддачі. Лояльними до них лишилися хіба що типові сексоти, але покладатися на таких персонажів – справа дуже ненадійна.

Шановні колабораціоністи! Ви ж хотіли повноправно святкувати День Росії? Так святкуйте з піснями і танцями, хто вам не дає? А, танцювати сил нема, кажете, бо їсти нічого і купити ні за що? Ну так подякуйте за це Москві і особисто Путіну, бо самі напросилися. А ми вже підемо своєю дорогою на захід, вибачайте.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!