Військовозобов'язані в Україні дедалі частіше стикаються із відмовами у наданні відстрочки через суперечливе тлумачення норм закону. Як пояснив військовий юрист Михайло Лобунько у коментарі виданню «Телеграф», головний камінь спотикання ховається у правильному визначенні юридичної підстави для догляду за родичами.
Військовозобов’язані в Україні дедалі частіше стикаються з відмовами у відстрочці через різне тлумачення норм статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Як пояснив військовий юрист Михайло Лобунько, головна помилка – неправильне визначення підстави для догляду за родичами.
БЕЗ ТАБУ розповідає, у чому саме плутаються заявники, чому ТЦК відмовляє у відстрочці та як на такі спори дивляться суди.
Проблема зазвичай з’являється тоді, коли військовозобов’язані змішують пункти 13 і 14 частини першої статті 23 закону. Формально обидві норми стосуються догляду за людьми з інвалідністю, але умови для відстрочки там різні.
За словами юриста, пункт 13 стосується випадків, коли інвалідність I або II групи мають батьки заявника або батьки його дружини чи чоловіка. У таких справах вирішальним є не кількість родичів у родині, а наявність інших невійськовозобов’язаних осіб, які за законом зобов’язані утримувати людину з інвалідністю.
«У таких справах суди насамперед встановлюють, за якою саме підставою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов’язаний претендує на відстрочку. Це принципово, оскільки для пунктів 13 і 14 передбачені різні умови», – пояснив Михайло Лобунько.
Судова практика показує: суди дивляться не лише на формальну наявність інших родичів, а й на те, чи можуть вони реально здійснювати догляд.
У справі №160/7827/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов’язав надати відстрочку чоловікові, чий тесть має інвалідність. Формально в чоловіка було ще дві дочки, але одна з них проживала за кордоном, і суд визнав це обставиною, яка об’єктивно унеможливлює догляд.
«Суд врахував, що одна з дочок проживала за межами України, та визнав цю обставину такою, що об’єктивно перешкоджає їй здійснювати догляд», – навів приклад Лобунько.
Водночас у справі №240/25239/25 Житомирський окружний адміністративний суд став на бік ТЦК. Чоловікові, який оформлював відстрочку для догляду за матір’ю, відмовили через наявність у жінки іншої повнолітньої доньки. Суд послався на статтю 202 Сімейного кодексу України, за якою повнолітні діти мають утримувати непрацездатних батьків незалежно від того, чи живуть вони разом.
На практиці вирішальним стає не сам факт наявності родича, а доведення його об’єктивної неможливості доглядати за людиною з інвалідністю.
Юрист наголошує: у таких справах заявнику потрібно доводити не лише родинний зв’язок або його відсутність «на папері», а й реальний стан речей – де проживає родич, чи може він допомагати, і чи існують законні підстави вважати саме його основним утримувачем.
Питання відстрочки через догляд за родичами – одна з найконфліктніших тем мобілізаційного законодавства. Через нечітке або надто буквальне тлумачення норм ТЦК і громадяни часто опиняються по різні боки судового спору.
Схожі матеріали БЕЗ ТАБУ вже пояснювали, що саме стає підставою для відмови у відстрочці та які аргументи спрацьовують у судах. Ця тема й надалі залишатиметься актуальною, поки практика різних судів не стане більш уніфікованою.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що цю категорію мобілізують найчастіше в Україні: названо цікаві причини.